Порівняльне оцінювання показників якості життя у пацієнток після оперативного лікування з приводу міоми матки

Анотація

Одним із найбільш поширених доброякісних гіперпроліферативних захворювань жіночих статевих органів є лейоміома матки, частота якої, за даними різноманітних літературних джерел, у жінок репродуктивного віку становить від 20% до 40%. Вона є основним показанням до хірургічних втручань, у тому числі видалення органа. Віддалені наслідки оперативних втручань з приводу міоми матки стали предметом багаточисленних дебатів. У сучасній літературі не так багато досліджень, що стосуються оцінювання якості життя як при органозберігальній терапії міоми матки, так і після оперативного лікування. Показники якості життя мають, без сумніву, значущу прогностичну цінність та можуть бути використані під час вибору оптимального методу лікування міоми матки, а також при розробленні індивідуального підходу до післяопераційної реабілітації таких пацієнток.

Мета дослідження: вивчення рівня показників якості життя та пошук можливих шляхів його покращання у жінок після оперативного лікування з приводу міоми матки.

Матеріали та методи. Проведено обстеження 80 жінок репродуктивного віку (основна група), у яких була проведена екстирпація матки без придатків. Клініко-лабораторні дослідження проводили у динаміці післяопераційного періоду, а також через 6, 12 міс та 3 роки після оперативного лікування. Оцінювання порівняльного аналізу вимагало додаткового формування двох груп порівняння: 20 пацієнток із міомектомією та 20 пацієнток із надпіхвовою ампутацією матки без придатків. У контрольну групу увійшли 20 практично здорових жінок. Оцінювання якості життя проводили шляхом анкетування за допомогою поширеного в клінічних дослідженнях та під час індивідуальному моніторингу опитувальника MOS 36-Item Short-Form Health Survey-MOS SF-36. Статистичне оброблення результатів дослідження здійснювали з допомогою пакета програм Microsoft Office Excel та Statistica 6.0 for Windows.

Результати. У жінок основної групи показники психоемоційних та вегетосудинних проявів були найбільш вираженими зразу ж після оперативного втручання та зберігалися стійкими через три роки за відсутності вагомих відхилень у групі порівняння. Найбільш часто відзначали швидку втомлюваність (76,25%), порушення сну (88,75%), дратівливість та зміну настрою (76,25%), а також емоційну лабільність, тривожність та депресивні прояви. З приведених результатів оцінювання показників якості життя слід відзначити, що в першу чергу порушується рольове функціонування жінок через незадовільній фізичний та емоційний стан, про що свідчать значні відмінності, отримані за шкалою General Health (GH) (загальне оцінювання здоров’я). Через три роки після оперативного лікування у жінок основної групи встановлено стійкий виражений вплив постгістеректомічного стану на показники якості життя. Так, 33,75% жінок основної групи характеризували якість життя як низьку проти 5,0% пацієнток контрольної групи та 10,0% жінок з міомектомією.

Заключення. Найбільший ступінь невдоволеності якістю життя пацієнтки пред’являли щодо здоров’я – 23 (28,75%) випадки, дещо менший – щодо професійної діяльності – 18 (22,5%) випадків, емоційної сфери – 17 (17,5%) випадків, а також статевої сфери – 11 (13,75) випадків. Тобто приєднання ускладнень, пов’язаних із симптоматикою постгістеректомічного синдрому, підвищує рівень стресу, а видалення матки як органа створює передумову для психосоматичних порушень. Це забезпечує дію додаткових факторів ризику для розвитку психосоціального дистресу у даній групі пацієнток.