Лікування запальних захворювань органів малого таза, спричинених мікст-інфекцією
DOI:
https://doi.org/10.15574/HW.2016.112.134Ключові слова:
запальні захворювання органів малого таза, мікст-інфекція, лікування, Тифлокс, МератинАнотація
На сьогодні відзначено зростання частоти запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ), спричинених інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Причому серед чинників переважають чиcленні мікробні асоціації (мікст-інфекції), у 65–70% випадків виявляють хламідії, гонококи, трихомонади, молікути.
Перевага латентного перебігу ЗЗОМТ, спричинених даними чинниками, є однією з причин несвоєчасного та неадекватного лікування запального процесу статевих органів і формування спектра різнобічних порушень репродуктивного здоров’я жінки.
Мета дослідження: обґрунтування диференційованих підходів до лікування хронічних ЗЗОМТ, спричинених мікст-інфекцією.
Матеріали та методи. Проведено обстеження 72 жінок віком від 18 до 37 років із ЗЗОМТ з тривалістю захворювання від 2 до 11 років. Відповідно до
етіологічних факторів та особливостей клінічного перебігу ХЗЗОМТ виділено групи обстежених: І основна група – 38 жінок із ХЗЗОМТ, спричинених мікст-інфекцією у поєднанні з хламідіями, молікутами; ІІ основна група – 34 пацієнтки із ХЗЗОМТ, спричинених мікст-інфекцією у поєднанні з трихомонадами.
Результати. Проведені дослідження засвідчили, що хронічні запальні захворювання статевих органів у жінок мають переважно поліетіологічну природу; останнє визначає особливості перебігу захворювання та його наслідки.
Відповідно до клініко-параклінічних орієнтирів запальних захворювань статевих органів, спричинених мікст-інфекцією, визначено диференційовані підходи щодо вибору протизапальної етапної терапії.
Заключення. Серед факторів, що сприяють ефективності лікування запальних захворювань статевих органів, спричинених мікст-інфекцією, слід виділити:
1. Ранню діагностику захворювання.
2. Виявлення та санацію всіх джерел інфікування.
3. Дотримання етапності проведення протизапальної терапії.
4. Відновлення мікробіоценозу кишечника, піхви, сечівника із застосуванням препарату Лактовіт форте.
5. Проведення корекції імунологічних порушень, відновлення показників локального імунного захисту.
6. Обстеження та одночасне лікування (за необхідності) партнера (партнерів).
7. Клінічний, мікробіологічний контроль ефективності проведеного лікування протягом 3 міс; імунологічний контроль через 3, 6 міс після проведеного лікування.
Упровадження в практичну систему охорони здоров’я обґрунтованих ефективних методів лікування ЗЗОМТ, що базуються на об’єктивних результатах клініко-лабораторної діагностики, урахуванні етіологічних факторів, стану системного та місцевого імунітету, патогенетичних механізмів розвитку запального процесу, сприятиме попередженню його хронізації та виникненню рецидивів.
Ключові слова: запальні захворювання органів малого таза, мікст-інфекція, лікування, Тифлокс, Мератин.
Посилання
Saghi-Nejad H, Wasstrman M, Weidner W, Richardsson D, Goldmeier D. 2010. Sexually Transmitted Diseases and sexual function. Journal of Sexual Medicine 7:389–413. http://dx.doi.org/10.1111/j.1743-6109.2009.01622.x; PMid:20092446
Ledger W, Witkin S. 2010. Vulvovaginal infection. Manson Pablishin Ltd:127.
Verit FF, Verit A, Yeni E. 2006. The prevalence of sexual dysfunction and associated risk factors in women pelvic pain: A cross– sectional study. Archives of Gynecology and Obstetriqs 274:297–302. http://dx.doi.org/10.1007/s00404-006-0178-3; PMid:16705463
Henry-Suchet J. 1999. MST: Depistage et Traitement precices. Contracept. Fertil.Sex. 20;1:61–66.
Markos AR. 2005. The concordance of Chlamydia trachomatis genital infection between sexual partners, in the era of nucleic acid testing. Sex Health 2:23–24. http://dx.doi.org/10.1071/SH04030; PMid:16334709
Global prevalence incidence of selected curable sexually transmiitted infections. WHO report, Geneva 2012.
Pennehouat G, Joly-Guillou ML, Mohseni H, Taarji HB, Madelenat P. 2002. Treatment of genital infections in gynecology. Gynecol Obstet Fertil. 30;9:744–749.
Delcroix M. 1997. Infections gynecologyques. Paris:342.
Henry-Suchet J. 1994. L`infection en gynecologie. Paris:176.
Romashchenko OV, Rudenko AV, Biloholovska VV, Khimich VI, Antoshyna TM. 2003. Diahnostyka zapalnykh zakhvoriuvan sechovyvidnykh shliakhiv ta henitalii u zhinok. Zbirnyk naukovykh prats Asotsiatsii akusheriv-hinekolohiv Ukrainy. K, Intermed:271–273.
Rudenko AV, Romashchenko OV, Romanenko AM, Biloholovska VV, Kuzmenko AIe. 2003. Rol infektsiinykh faktoriv u formuvanni porushen reproduktyvnoho zdorov`ia sim`i. PAH:2.
Workowski KA, Berman SM. 2006. Sexually transmitted dieases traetment guidelines. MMWR Recomm. Rep. 55:1–94. PMid:16888612
Romashchenko OV. 2000. Zapalni zakhvoriuvannia henitalii u divchat ta pidlitkiv (etiolohiia, patohenez, prohnozuvannia, likuvannia). Avtoref. dys. d-ra med. nauk. K:36.
Wasserheit JN. 1987. Pelvic inflammatory diseases and infertility. Am Med J. 36;7:58–63.
Romashchenko OV, Rudenko AV, Ivaniuta LI, Romanenko AM, Nosov AT. 1990. Kliniko-morfolohichne spivstavlennia rezultativ obstezhennia tkanyn matkovykh trub u khvorykh z bezpliddiam v zalezhnosti vid vydu zbudnyka. Pediatriia, akusherstvo ta hinekolohiia 2:62.
Romaschenko OV. 2012. Pereotsenka podhodov k diagnostike i lecheniyu vospalitelnyih zabolevaniy genitaliy, obuslovlennyih hlamidinoy infektsiey, s uchetom Evropeyskih rekomendatsiy. Reproduktivnaya endokrinologiya 1(3):51–58.
Rudenko AV, Romashchenko OV, Romanenko AM, Yakovenko LF, Spivak MIa. 2002. Suchasni pidkhody do diahnostyky zapalnykh zakhvoriuvan orhaniv maloho taza u zhinok. Seksolohyia y androlohyia. K:272–277.
Epling J. 2001. What is the best way to treat trichomoniasis in women? Am Fam Physician. 7:1241–1244.
Schwebke JR. 2002. Update of trichomoniasis. Sex Transm Infect. 5:378–379. http://dx.doi.org/10.1136/sti.78.5.378; PMCid:PMC1744553
European Guidelines for the Management of pelvic Inflammatory Disease, 2010 update.
Ross J, Judline P, Nilas L. 2007. Eropian guideline for the management of pelvic inflammatory disease. Int J STD AIDS. 18:662–666. http://dx.doi.org/10.1258/095646207782193911; PMid:17945043
Center for Disease control and Prevention. Sexually Transmitted Diseases Treatment Guidlaines.MMWR Weekly issue. 2010:17–59.
Forna F, Gulmezoglu AM. 2003. Interventions for treating trichomoniasis in women. Cochrane Database Syst Rev. 2:CD000218. http://dx.doi.org/10.1002/14651858.cd000218
Kogan BG, Bondarenko YuG. 2007. Nitromidazolyi vchera i segodnya – 50 let v borbe s trihomoniazom. Reproduktivnoe zdorove zhenschinyi 5(34):2–9.
Moodley P, Wilkinson D, Connolly C, Moodley J, Sturm AW. 2002. Trichomonas vaginalis is associated with pelvic inflammatory disease in women infected with human immunodeficiency virus. Clin Infect Dis. 4:519–522. http://dx.doi.org/10.1086/338399; PMid:11797180
Meri T, Jokiranta T, Suhonen L. 2000. Resistance of Trichomonas vaginalis first three cases from Finland and optimization of vitro suscetibility testing under oxygen concentrations. J.Clin.Microbiol. 38;2:763–767. PMid:10655382 PMCid:PMC86198
Belkova YuA, Kozlov SN. 2007. Obschie podhodyi k terapii infektsii, vyizvannoy rezistentnyimi k metranidazolu shtammami Trichomona vaginalis. Farmateka 14(144):20–24.
Schmid G, Narcisi E, Mosure D, Secor WE, Higgins J, Moreno H. 2001. Prevalence of metronidazole-resistant Trichomonas vaginalis in a gynecology clinic. J Reprod Med. 6:545–549. http://dx.doi.org/10.1097/00006254-200111000-00015
Boychuk AV. 2006. Mikst-infektsiya v akusherstve i ginekologii i sovremennyie podhodyi k lecheniyu. Zdorov‘ya zhInki 27:43–47.
