Стан мікробіоценозу статевої системи у жінок з гнійними запальними процесами органів малого таза

Анотація

Мета дослідження: оцінювання стану мікробіоценозів статевої системи у жінок з гнійними запальними захворюваннями органів малого таза (ЗЗОМТ).

Матеріали та методи. Дослідження проведене протягом 2012–2015 рр. на базі КУ «МКЛ № 1» м. Одеси. Обстежено 27 жінок з верифікованими гнійними запальними процесами органів малого таза. Середній вік пацієнток склав 41,3±1,2 року. Бактеріологічний аналіз проводили на базі клінічної лабораторії КУ «МКЛ № 1» м. Одеси. Аналіз проводили з використанням класичних методик за результатами антибіотикограм. Видовий склад мікрофлори, отриманої з абсцесів, крові, гнійних виділень, дренажів та післяопераційних ран, під час операції, а також щоденно протягом першого тижня перебування у стаціонарі, було вивчено у 27 хворих.

Результати. Установлено, що серед гнійно-септичних захворювань органів малого таза у хворих переважали гнійні тубооваріальні пухлини (9 випадків або 33,3%), піосальпінкс з перфорацією (33,3%). Найбільш часто на момент оперативного втручання з рани висівали Staphylococcus epidermidis (66,7%), Staphylococcus saprophyticus (29,6%), а також Е. coli (29,6%). Рідше висівали такі бактерії, як Streptococcus fecalis (14,8%), Enterobacter aeruginosa (3,7%) та Klebsiella pneumoniae (3,7%). У 40,7% випадків у хворих мали місце мікробні асоціації різного складу, переважно представлені стафілококами та кишковою паличкою. Уже на другий день післяопераційного періоду бактеріологічні посіви були негативні, що свідчить про адекватність застосованої антибіотикотерапії.

Заключення. Отримані результати дозволяють рекомендувати застосування у якості базової терапії комбінації захищених пеніцилінів, які забезпечують елімінацію широкого спектра збудників, включаючи анаероби, та доксицикліну, що у перші дві доби перебування у стаціонарі вводять парентерально. Після зниження температури тіла нижче 37,5°С та нормалізації лейкограми можливий перехід на пероральне вживання антибіотиків. Вважаємо, що під час лікування ЗЗОМТ перевагу треба віддавати комбінованій антибіо-тикотерапії, при цьому для діагностики хламідій слід застосовувати високоспецифічні методи, які дають найменшу кількість хибнопозитивних результатів (ПЛР ДНК у сполученні з посівом та наступною прямою мікроскопією). Важливим є ретельне дотримання дози та тривалості призначення антибактеріальних препаратів та уникання ситуацій, коли пацієнткам із ЗЗОМТ призначають замість етіотропної терапії недостатньо обґрунтовану патогенетичну терапію (імуномодулятори, ензими, адаптогени тощо). Обговорюються перспективи подальших досліджень, пов’язані з оцінкою динаміки вмісту гострофазних білків при гнійно-септичних захворюваннях малого таза.

Ключові слова: гнійні запальні процеси органів малого таза, мікробіоценози, діагностика.