Диференційований підхід до хірургічного лікування міоми матки великих розмірів

Анотація

Мета дослідження: підвищення ефективності хірургічного лікування міоми матки великих розмірів на підставі вивчення клініко-ехографічних та морфологічних особливостей, а також розроблення і впровадження диференційованого підходу до вибору методики оперативного втручання з використанням сучасних ендоскопічних технологій.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати комплексного обстеження і хірургічного лікування 200 хворих з міомою матки великих розмірів (розміри пухлини, відповідні 12 і більше тижням вагітності і маса видаленого макропрепарату більше 300 г), у яких виконана планова гістеректомія. П’ятидесяти хворим виконана тотальна лапароскопічна гістеректомія (група І), 50 хворим – тотальна лапаротомічна гістеректомія (група ІІ), 50 хворим – субтотальна лапаротомічна гістеректомія (група ІІІ) і 50 хворим – тотальна вагінальна гістеректомія (група IV).

Результати. Результати проведених досліджень свідчать, що оперативне лікування у більш ніж половині випадків виконано у хворих у віці від 40 до 49 років. Проте у групі IV більшість хворих знаходилися у віці від 50 до 59 років. Так само слід зазначити, що середній вік у групах І і ІІІ статистично значуще менший, ніж у групах ІІ і IV (р<0,05): група І – 46,9±6,1 року; група ІІ – 49,4±3,3 року; група ІІІ – 44,5±4,8 року; група IV – 51,5±4,2 року, а загальний середній вік склав 47,8±5,7 року. Під час оцінювання величини матки було встановлено, що більше ніж у половини пацієнток (54,0%) величина матки знаходилася в інтервалі 12–14 тиж вагітності, проте середня величина відповідала приблизно 15 тиж. Групи І, ІІ і ІІІ не відрізнялися між собою за середньою величиною матки (р>0,05). У групі IV середня величина матки була статистично значуще меншою у порівнянні з показниками інших груп (р<0,05). У 84,0% хворих групи IV величина матки знаходилася в інтервалі 12–14 тиж, що значно менше у порівнянні з іншими групами (р<0,05). Слід зазначити, що у групі IV були відсутні хворі з розмірами матки більше 18 тиж, а в групі І – більше 24 тиж. Аналіз зустрічальності хірургічних доступів залежно від величини матки засвідчив, що в категоріях 12–14 тиж, 15–19 тиж і 20–24 тиж лапароскопію виконували більш ніж у половини хворих (52,0%), проте в категорії більше 24 тиж у всіх випадках використовували лапаротомічний доступ. Вивчення зв’язку між тривалістю операції і наявністю ожиріння встановило, що у лапаротомічних групах наявність надмірної маси тіла призводила до збільшення тривалості операції (група ІІ – rs=0,35; р<0,01; група ІІІ – rs=0,38; р<0,05). У групах І і IV ожиріння не було чинником, що продовжив тривалість гістеректомії.

Заключення. Результати проведених досліджень свідчать, що використання диференційованого підходу до хірургічного лікування міоми матки великих розмірів є обґрунтованим і дозволяє поліпшити ранні і віддалені наслідки для жінок в аспекті клінічного перебігу раннього післяопераційного періоду і якості життя у віддалений період.

Ключові слова: міома матки, великий розмір, хірургічне лікування.