Визначення факторів ризику епітелій-мезенхімального переходу у слизовій оболонці урогенітального тракту жінок в умовах запального процесу, індукованого C. trachomatis, U. urealyticum та M. genitalium

Анотація

Мета дослідження: встановлення можливої асоціації між видом збудника, типом інфекційного процесу, тривалістю запальної реакції у слизовій оболонці урогенітального тракту, вмістом міжклітинних адгезинів та частотою виявлення підвищеного вмісту маркерів епітелій-мезенхімального переходу (ЕМП) у змивах з каналу шийки матки у період після ерадикації збудника у жінок, інфікованих C. trachomatis, U. urealyticum та M. genitalium.

Матеріали та методи. Були обстежені 236 пацієнток віком від 19 до 39 років, які перенесли урогенітальний хламідіоз/мікоплазмоз/уреаплазмоз з підтвердженою методом ПЛР ерадікацією збудника. Залежно від вихідного типу клінічного перебігу інфекції (первинний, вторинний, латентний) пацієнтки були розподілені на три групи. У свою чергу кожна група складалася з 3 підгруп за видом збудника. Обстеження пацієнток включало: вимірювання концентрацій міжклітинних адгезинів ICAM-1 і VCAM у сироватці крові, маркерів ЕМП (ММР-9, фібронектину) у цервікальних змивах, виявлення лейкореї у цервікальних мазках, визначення інтенсивності симптомів за сумарним балом. Зазначені процедури проводили через 30±2, 60±5, 90±10, 120±10 і 180±10 діб після закінчення стандартної антимікробної терапії.

Результати. У ході проведеного дослідження було встановлено, що факторами ризику ЕМП слизової оболонки урогенітального тракту жінок, які перенесли хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз, є тривале (більше 30 днів) підтримання підвищених концентрацій адгезинів ICAM-1 і VCAM, рецидивний і латентний перебіг вихідного інфекційного процесу. Вид збудника не впливає на ймовірність розвитку ЕМП.

Заключення. Вірогідність розвитку ЕМП в урогенітальному тракті жінок, що перенесли інфекцію, спричинену C. trachomatis, U. urealyticum та M. genitalium, залежить від тривалості підтримання підвищених концентрацій міжклітинних адгезинів у сироватці крові і призводить до збільшення ризику ЕМП на 17,2–19,2%. Необхідні подальші дослідження для визначення детермінант персистенції запальної реакції слизової оболонки урогенітального тракту після елімінації антигену і способів впливу на них для профілактики метаплазії і інфертильності.

Ключові слова: хламідіоз, мікоплазмоз, епітелій-мезенхімальний перехід, MMP-9, фібронектин, ICAM-1, VCAM, імунопатогенез, вагініт, цервіцит.