Протозойні інвазії сечостатевої системи у поєднанні зі збудниками бактеріального вагінозу у жінок фертильного віку та їхніх статевих партнерів
DOI:
https://doi.org/10.15574/HW.2018.133.100Ключові слова:
Trichomonas vaginalis, Trichomonas tenax, Pentatrichomonas hominis, Giardia lamblia, інвазії, фертильний вікАнотація
Вивчення протозойних інвазій сечостатевої системи, що перебігають у поєднанні з ураженнями, спричиненими мікроорганізмами, які асоційовані з бактеріальним вагінозом, у жінок фертильного віку та їхніх статевих партнерів-чоловіків є перспективним напрямком сучасної медицини. Розвиток даного напрямку може сприяти значному підвищенню рівня діагностичного обстеження хворих з інфекціями, що передаються переважно статевим шляхом, та покращенню ефективності їхнього лікування.
Мета дослідження: виявлення поєднаних уражень сечостатевої системи трихомонадами різних видів або лямбліями та мікроорганізмами, що асоційовані з бактеріальним вагінозом (БВ), у жінок фертильного віку та їхніх статевих партнерів-чоловіків з інфекціями, що передаються переважно статевим шляхом (ІПСШ), з хронічним перебігом, а також проведення їхнього лікування.
Матеріали та методи. Проведено спеціальне дослідження біологічного матеріалу, взятого із сечостатевої системи жінок фертильного віку та їхніх статевих партнерів-чоловіків з ІПСШ з хронічним перебігом. Усього обстежено 198 відповідних хворих. Використовували метод ПЛР у реальному часі, ампліфікатор ДТ-96, набір реагентів Фемофлор-16, праймери для виявлення Trichomonas vaginalis, Trichomonas tenax, Pentatrichomonas hominis та Giardia lamblia.
Результати. Наявність протозойних інвазій сечостатевої системи встановлено у 88 (44,4%) дообстежених пацієнтів. У 77 (38,8%) з них було виявлено трихомонади: Trichomonas tenax – у 41 (20,7%), Pentatrichomonas hominis – у 28 (14,1%), Trichomonas vaginalis – у 8 (4%). Giardia lamblia була виявлена в 11 (5,6%) пацієнтів. У 92% обстежених пацієнтів, у яких діагностували протозойну інвазію, у сечостатевій системі було виявлено збільшення показників мікрофлори, асоційованої з БВ.
Проведено лікування 56 пацієнтів з ІПСШ з хронічним перебігом та поєднаними ураженнями сечостатевої системи, спричиненими трихомонадами різних видів та мікроорганізмами, що асоційовані з БВ, за запропонованим методом. При цьому як етіотропні препарати загального застосування послідовно використовують Секнідокс по 2 таблетки 1 раз на день протягом 5 днів та Орципол – по 1 таблетці 3 або 2 рази на день (залежно від маси тіла) протягом наступних 10 днів. У результаті проведеного лікування було досягнуто елімінацію трихомонад у 54 (96,4%) осіб групи дослідження. Повної нормалізації рівня мікрофлори, асоційованої з БВ, досягнуто у 31 (57,4%) пацієнта. Значне зменшення кількості цієї мікрофлори відбулось у решти 23 пацієнтів (42,6%).
Заключення. Запропонований оригінальний метод лікування є ефективним, має задовільну переносимість та може бути рекомендований для емпіричної терапії поєднаних уражень сечостатевої системи, спричинених протозойними інвазіями (трихомонадами різних видів) та мікроорганізмами, що асоційовані з бактеріальним вагінозом, з хронічним перебігом у жінок фертильного віку та їхніх статевих партнерів. Зроблено припущення про певну роль даних збудників у виникненні та/або перебігу інфекційних захворювань сечостатевої системи.
Посилання
Arnoldi EK. (1999). Hronicheskiy prostatit. Rostov n/D, «Feniks»:320.
Bochkarev EG, Sergeev YuV, Kopyiglov VM, Ryumin DV. (2000). Aktualnyie voprosyi diagnostiki urogenitalnogo trihomoniaza. Immunopatologiya, allergologiya, infektologiya 4:77–87.
Bochkarev EG, Sergeev YuV. (2003). Mesto PTsR v diagnostike infektsiy, peredayuschihsya polovyim putem. Immunopatologiya, allergologiya, infektologiya 3:112–116.
Byikov AS, Vorobev AA, Zverev VV i dr. (2008). Atlas po meditsinskoy mikrobiologii, virusologii i immunologii – 2-e izd. M, OOO «Meditsinskoe informatsionnoe agentstvo»:340.
Vikipediia Elektronnyi resurs. Rezhym dostupu: https://uk.wikipedia.org/wiki/Parazytarna_invaziia.
Gorchakov DA. (2014). Patogeneticheskie osobennosti urogenitalnogo trihomoniaza v gendernom aspekte. Dis. kand. med. nauk. Saratov:134.
Guschin AE, Ryizhih PG, Berezina LA, Kulyashova LB, Mahlay NS. (2010). Molekulyarno-geneticheskoe issledovanie klinicheskogo materiala s ispolzovaniem praymerov k razlichnyim uchastkam genoma Trichomonas Vaginalis i razlichnyim vidam tsarstva Protozoa. Molekulyarnaya diagnostika. Tom III. Razdel 14. Infektsii organov reproduktsii. M:204–207.
Daschuk AM, Petrov BR. (2009). Venericheskie bolezni (Infektsionnyie bolezni, peredayuschiesya polovyim putem): rukovodstvo. H, S.A.M:294.
Kaminskiy VV, Sahanova AA, Zelenskaya MV. (2007). Sovremennyie podhodyi k terapii bakterialnyih vaginozov. K:30.
Kaminskiy VV, Odinokoz TA, Sumenko VV. (2007). Sovremennyiy vzglyad na problemu lecheniya bakterialnogo vaginoza. Mistetstvo lіkuvannya 7:28–29.
Kontseptsiia zahalnoderzhavnoi tsilovoi prohramy rozvytku systemy spetsializovanoi medychnoi dopomohy patsiientam iz zakhvoriuvanniamy shkiry ta infektsiiamy, shcho peredaiutsia statevym shliakhom, na period do 2020 roku. (2016). Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii 1(60):7–13.
Kutsevlyak VF, Lahtin YuV. (2006). Harakteristika soputstvuyuschey mikrofloryi u bolnyih parodontitom s invaziey rotovyih trihomonad. VIsnik Sumskogo derzhavnogo unIversitetu. Sumi:2.
Neymark SL, Neymark OS. (2014). Diskussionnyie problemyi diagnostiki i lecheniya trihomonadnoy infektsii. AsotsIatsIya akusherIv-gInekologIv UkraYini 1–2:236–239.
Мавров ІІ, Бєлозоров ОП, Тацька ЛС. (2000). Уніфікація лабораторних методів дослідження в діагностиці захворювань, що передаються статевим шляхом. Х, Факт:120.
Mavrov II, Bielozorov OP, Tatska LS. (2000). Unifikatsiia laboratornykh metodiv doslidzhennia v diahnostytsi zakhvoriuvan, shcho peredaiutsia statevym shliakhom. Kh, Fakt:120.
Pat.107910 Ukraina, MPK S12/Q 1/68 (2006.01), S12/Q 1/04 (2006.01), S12/N 15/11 (2006.01). Sposib vyznachennia prysutnosti Trichomonas tenax u doslidzhuvanomu zrazku ta nabir praimeriv dlia yoho zdiisnennia. Fedorych PV, Zelenyi SB zaiavnyky ta patentovlasnyky. a201407161; zaiavl. 25.06.2014; opubl. 25.02.15, Biul. № 4.
Pat.110759 Ukraina, MPK S12/Q 1/68 (2006.01), S12/Q 1/04 (2006.01), S12/N 15/11 (2006.01), S12/R 1/90 (2006.01). Sposib vyznachennia prysutnosti Pentatrichomonas hominis u doslidzhuvanomu zrazku ta nabir praimeriv dlia yoho zdiisnennia / Fedorych PV, Zelenyi SB zaiavnyky ta patentovlasnyky. a201501255; zaiavl. 16.02.2015; opubl. 10.02.16, Biul. №3.
Pat.110767 Ukraina, MPK S12/Q 1/68 (2006.01), S12/Q 1/04 (2006.01), S12/N 15/11 (2006.01), S12/R 1/90 (2006.01). Sposib vyznachennia prysutnosti Giardia lamblia u doslidzhuvanomu zrazku ta nabir praimeriv dlia yoho zdiisnennia. Fedorych P.V., Zelenyi S.B. zaiavnyky ta patentovlasnyky. a201505750; zaiavl. 11.06.2015 ; opubl. 10.02.16, Biul. №3.
Razdolskaya NV. (2009). Diagnosticheskoe znachenie tsitomorfologicheskih, kulturalnyih i immunogennyih svoystv Trichomonas vaginalis. Avtoref. diss. FGOU VPO «Voenno-meditsinskaya akademiya im. S.M. Kirova» Ministerstva oboronyi RF. Sankt-Peterburg.
Savicheva AM i dr. (2011). Laboratornaya diagnostika urogenitalnogo trihomoniaza: Metodicheskie rekomendatsii. SPb, N L:36.
Turkevych OIu, Syzon OO. (2009). Kompleksno-dyferentsiinyi pidkhid do diahnostyky ZPSSh u khvorykh z deiakymy retsydyvuiuchymy urohenitalnymy infektsiiamy (trykhomoniaz, khlamidioz, bakterialnyi vahinoz). Ukr. zhurn. dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii 1:90–93.
Fedorych PV, Zelenyi SB, Sadovska OA, Dudikova KV. (2017). Porivniannia efektyvnosti diahnostyky trykhomoniazu za kulturalnym metodom ta metodom polimeraznoi lantsiuhovoi reaktsii z vykorystanniam praimeriv dlia vyiavlennia Trichomonas vaginalis, Trichomonas tenax ta Pentatrichomonas hominis. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii. K. 1(64):65–69.
Fedorych PV, Prymak AV, Konovalova TS. (2013). Bakterialnyi vahinoz: suchasnyi pohliad na problemu. Ratsionalna terapiia ta reabilitatsiini zakhody shchodo sposobu zhyttia patsiientok. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii 3(50):86–94.
Fedorych PV. (2012). Obhruntuvannia ta aprobatsiia oryhinalnoho sposobu vziattia biolohichnoho materialu z metoiu adaptatsii diahnostykuma Femoflor-16 dlia kilkisnoi detektsii anaerobnoi ta mikroaerofilnoi mikroflory sechostatevoi systemy cholovikiv. Ukrainskyi naukovo-medychnyi molodizhnyi zhurnal 2:155–158.
Fedorych PV, Slobodianiuk OM, Bazyl TS, Broide YuV, Polshkova YuV. (2010). FEMOFLOR-16 – test-systema dlia etiolohichnoi diahnostyky bakterialnoho vahinoza. Tezy dopovidei Naukovoi konferentsii molodykh vchenykh Ukrainskoi viiskovo-medychnoi akademii, m. Kyiv, 23–24 kvitnia: 40–41.
Fedorych PV, Prymak AV, Konovalova TS. (2013). Bakterialnyi vahinoz: suchasnyi pohliad na problemu. Ratsionalna terapiia ta reabilitatsiini zakhody shchodo sposobu zhyttia patsiientok. Ukrainskyi zhurnal dermatolohii, venerolohii, kosmetolohii 3(50):86–94.
Adu-Sarkodie Y, Opoku BK, Crucitti T et al. (2007). Lack of evidence for the involvement of rectal and oral trichomonads in the aetiology of vaginal trichomoniasis in Ghana. Sex Transm Infect 83:130–132. https://doi.org/10.1136/sti.2006.020941; PMid:16790560 PMCid:PMC2598609
Centers of Disease Control and Prevention. Sexually transmitted diseases treatment guidelines. (2015). MMWR. 64; 3: 72–75.
Crucitti T, Abdellati S, Ross DA et al. (2004). Detection of Pentatrichomonas hominis DNA in biological specimens by PCR. Lett Appl Microbiol 38:510–516. https://doi.org/10.1111/j.1472-765X.2004.01528.x; PMid:15130148
Di Benedetto MA, Di Piazza F, Amodio E, Taormina S, Romano N, Firenze A. (2012). Prevalence of sexually transmitted infections and enteric protozoa among homosexual men in western Sicily (south Italy). J Prev Med Hyg. 53:181–185. PMid:23469584
Eschenbach DA, Davick PR, Williams BL, Klebanoff SJ, Young-Smith K аnd Critchlow CM et al. (1989). Prevalence of hydrogen peroxide-producing Lactobacillus species in normal women and women with bacterial vaginosis. J Clin Microbiol. 27:251–256.
Karnaky J. (1937). JAMA. 108:24. https://doi.org/10.1001/jama.1937.02780010026006
Hart GJ, Elford J. (2010). Sexual risk behaviour of men who have sex with men: emerging patterns and new challenges. Curr Opin Infect Dis 23(1):39-44. https://doi.org/10.1097/QCO.0b013e328334feb1.
Ojonoma OL. (2008). A review of sexually transmitted diseases (STDs) of parasitic origin: The case of giardiasis. African Journal of Biotechnology 7(25):4979–4981.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Здоров’я жінки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
