Ефективність прегравідарної підготовки у жінок групи високого інфекційного ризику

Автор(и)

  • Т.Г. Романенко Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, Україна
  • О.М. Суліменко Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2018.131.31

Ключові слова:

прегравідарна підготовка, бактеріальний вагіноз, вульвовагінальний кандидоз, плацентарна дисфункція інфекційного генезу, внутрішньоутробне інфікування

Анотація

У статті наведено результати ефективності застосування комбінованого протимікробного препарату Гайнекс® Форте супозиторії вагінальні, дія якого зумовлена метронідазолом і міконазолом, та препарату Оргіл® таблетки на етапі прегравідарної підготовки у жінок групи високого ризику щодо розвитку плацентарної недостатності інфекційного генезу та внутрішньоутробного інфікування.

Мета дослідження: оцінювання ефективності прегравідарної підготовки для нормалізації біоценозу піхви у вагітних групи високого інфекційного ризику.

Матеріали та методи. Обстежено 150 вагітних, з яких 100 – з високим інфекційним ризиком щодо розвитку плацентарної дисфункції та внутрішньоутробного інфікування: I група – 50 вагітних, які не проходили прегравідарної підготовки; II група – 50 вагітних, які планували вагітність та провели прегравідарну підготовку з профілактики та лікування бактеріального вагінозу та вагінального кандидозу; у контрольну групу увійшли 50 вагітних, які народжували повторно, без акушерської та екстрагенітальної патології в анамнезі. Усім жінкам ІІ групи дослідження, які планували вагітність, було рекомендовано застосування препаратів: Оргіл® (орнідазол таблетки 500 мг) 2 рази на добу per os протягом 10 днів, Гайнекс® Форте (супозиторії вагінальні) per vaginum 1 раз на добу (на ніч) протягом 7 днів. Після курсу лікування Гайнексом Форте жінки отримували протягом 7 днів пробіотик per vaginum.

Результати. У вагітних IІ групи проміжний тип дисбіозу діагностували в 1,2 разу рідше, ніж у вагітних I групи, та навпаки – нормоценозу піхви було досягнуто у 9,7 разу частіше у вагітних, які отримували прегравідарну підготовку. Після проведеної терапії у прегравідарний період у вагітних IІ групи у І триместрі гестації кількісні та якісні показники біоценозу піхви наближались у більшості випадків до норми. У цілому спектр мікрофлори зменшився з 21 до 14 видів за рахунок зменшення кількості патогенних форм стафілококів, стрептококів, ентеробактерій, кишкової палички, клебсієл, коринебактерій та клостридій.

У пацієнток IІ групи концентрація представників резидентної флори збільшилась (лактобацил – Lg 5,06±0,7 КОУ/мл і біфідобактерій – Lg 4,4±0,6 КОУ/мл) та наближалась до норми.

Заключення. Застосування запропонованої нами схеми терапії та профілактики дисбіотичних станів у прегравідарний період у жінок групи високого інфекційного ризику привело до зменшення бактеріального обсіменіння пологових шляхів у вагітних IІ групи, що сприяє відновленню мікробіоценозу піхви та позитивно впливає на перебіг вагітності, стан плода та новонародженого.

Посилання

Adaskevich VP. 2009. Infektsii, peredavaemyie polovyim putem. Nizhniy Novgorod, NGMA:416.

Anastaseva VG. 2006. Zaderzhka vnutriutrobnogo razvitiya ploda. Novosibirsk:161.

Lyisenko IM, Kosenkova EG. 2014. Sovremennyie printsipyi diagnostiki vnutriutrobnyih infektsiy u detey. Vestnik VGMU. 13;4:70–77.

Mazepkina IN. 2013. Vozmozhnost prognozirovaniya perehoda vnutriutrobnogo infitsirovaniya v infektsionno-vospalitelnyie zabolevaniya novorozhdennyih. Dis. kand. med. nauk. Voronezh.

Novikova ON, Ushakova GA. 2016. Sovremennyie podhodyi k diagnostike vnutriutrobnyih infektsiy. Ros. vestn. akushera-ginekologa 4:36–41.

Savicheva AM. 2013. Perinatalnyie infektsii v Rossiyskoy Federatsii. Strategii skrininga: problemyi i perspektivyi. Zhurnal akusherstva i zhenskih bolezney 3:70–74.

Ventskivskyi BM, Zabolotna AV, Zelinskyi OO, Senchuk AIa. 2007. Infektsiia ta vahitnist. OKFA Odesa BAH:362.

Klimov VA. 2009. Infektsionnyie bolezni i beremennost. M, «MED press-inform»:287.

Filippov OS. 2009. Platsentarnaya nedostatochnost. M, «MED press-inform»:159.

Nikonov AP, Astsaturova OR. 2007. Infektsii v akusherstve i ginekologii. Prakticheskoe rukovodstvo po diagnostike i antimikrobnoy terapii. M, Izd-vo «Borges»:55.

Kira EF. 2010. Rezultatyi randomizirovannogo issledovaniya. Akush. i gin. 6.

Rahmatulina MR. 2012. Bakterialnyiy vaginoz, assotsiirovannyiy s Atopobium vaginae. Akush. i gin. 3:88–92.

Kira EF. 2012. Sovremennyie podhodyi. Akush. i gin. 7:60–67.

Terapiya retsidiviruyuschego bakterialnogo vaginoza. Akush. i gin. 2014. 4:88–92.

Letyaeva OI. 2014. Terapiya retsidiviruyuschego bakterialnogo vaginoza. Akush. i gin. 4:88–92.

Ankirskaya AS. 2005. Nespetsificheskiy vaginit. Gin. 4:15–18.

Aldunate M et al. 2015. Antimicrobial and immune modulatory effects. Front Physiol. 6:164. PMid:26082720 PMCid:PMC4451362

Verstraelen H et al. 2012. Antiseptics and disinfectants for the treatment of bacterial vaginosis. BMC Infect. Dis. 12:148–158. https://doi.org/10.1186/1471-2334-12-148; PMid:22742642 PMCid:PMC3458956

Kasihina EI. 2013. Hlorgeksidin: Obzor lechebnyih vozmozhnostey. Akush. i gin. 4.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-06-30

Номер

Розділ

На допомогу практичному лікарю