Діагностична значущість рентгенологічних (радіологічних) методів дослідження у дівчаток і жінок з гіперпролактинемією різного генезу
DOI:
https://doi.org/10.15574/HW.2018.128.78Ключові слова:
гіперпролактинемія, турецьке сідло, рентгенологічна краніографія, магнітно-резонансна томографія, мікроаденома, макроаденома, синдром «порожнього» турецького сідлаАнотація
Мета дослідження: визначення інформативності рентгенологічних (радіологічних) методів дослідження у дівчаток і жінок з гіперпролактинемією (ГП).
Матеріали та методи. Обстежено 92 дівчинки і жінки з ГП. Дослідження включало клінічні, рентгенологічні, радіологічні та лабораторні методи.
Результати. За даними рентгенологічної краніографії у 75% хворих на ГП патологій не виявлено, у 19,6% відзначалися «сумнівні» рентгенологічні ознаки патології турецького сідла: подвоєння контурів сідла, ущільнення твердих мозкових оболонок у лобно-тім’яній ділянці, розширення каналів, склерозування турецького сідла, ущільнення твердих мозкових оболонок у задній частині турецького сідла, посилення судинного малюнка у ділянці склепіння черепа. У 5,4% обстежуваних виявлено органічні зміни у ділянці турецького сідла. Наявність «сумнівних» і патологічних рентгенологічних проявів турецького сідла були показаннями для проведення магнітно-резонансної томографії.
Заключення. Проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) дозволило виявити мікроаденому у 4,3% хворих з гіперпролактинемією, макроаденому – в 1,1%, синдром «порожнього» турецького сідла – у 2,2%, що дозволило вважати МРТ високоінформативним методом для діагностики патологічних утворень гіпофіза.
Посилання
Dedov II, Melnichenko GA. 1985. Persistiruyuschaya galaktoreya-amenoreya (Etiologiya, patogenez, klinika, lechenie). M, «Meditsina»:255.
Dedova II, Melnichenko GA. 2008. Endokrinologiya: natsionalnoe rukovodstvo. M, GEOTAR-Media:1072.
Mohort TV, Safina MR. 2012. Sindrom giperprolaktinemii: sovremennyie podhodyi k diagnostike i lecheniyu. Reproduktivnoe zdorove. Vostochnaya Evropa. Vyip. 22;4:130–141.
Ovsyannikova TV, Makarov IO, Kamilova DP, Hachatryan AM. 2011. Giperprolaktinemiya: sovremennyie podhodyi k diagnostike i lecheniyu. Ginekologiya 13;6:51–53.
Tsvetkova NI. 2003. Sindrom giperprolaktinemii v detskom i podrostkovom vozraste: optimizatsiya diagnostiki i lecheniya. M:157.
Casanueva FF, Molitch ME, Schlechte JA. 2006. Guidelines of the Pituitary Society for the diagnosis and management of prolactinomas. Clin.Endocrinol. 65:265–273. https://doi.org/10.1111/j.1365-2265.2006.02562.x; PMid:16886971
Chahal J, Schlechte J. 2008. Hyperprolactinemia. Pituitary. 11:141–146. https://doi.org/10.1007/s11102-008-0107-5; PMid:18404389
Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: an endocrine society clinical practice guideline. J. Clinical Endocrinology and Metabolism. 2011. 96;2:273–288. https://doi.org/10.1210/jc.2010-1692; PMid:21296991
Melmed S, Casanueva FF, Hoffman AR. 2011. Diagnosis and Treatment of Hyperprolactinemia: An Endocrine Society Clinical Practice Guidelines. JCEM. 96;2:273–288. https://doi.org/10.1210/jc.2010-1692
Souter I, Baltagi LM, Toth TL, Petrozza JC. 2010. Prevalence of hyperprolactinemia and abnormal magnetic resonance imaging findings in a population with infertility. Fertil Steril. 94:1159–1162. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2009.12.017; PMid:20116788
Thorner MO, Martin WH, Rogol AD et al. 1980. Rapid regression of pituitary prolactinomas during bromergocriptine treatment. J. clin. Endocr. 51:438–445. https://doi.org/10.1210/jcem-51-3-438; PMid:6773972
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Здоров'я жінки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
