Оцінка хронічних запальних захворювань органів малого таза у жінок як фактора ризику виникнення гострого неускладненого пієлонефриту

Автор(и)

  • М.В. Мітченко ДУ «Інститут урології НАМН України», м. Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2019.146.97

Ключові слова:

гострий неускладнений пієлонефрит, жінки репродуктивного віку, хронічні запальні захворювання органів малого таза, молікути, лікування

Анотація

Мета дослідження: вивчення поширеності хронічних запальних захворювань органів малого таза (ХЗЗОМТ) у жінок репродуктивного віку, хворих на гострий неускладнений пієлонефрит (ГНП), та клінічних особливостей перебігу пієлонефриту для подальшого обґрунтування персоніфікованої терапії із впливом на всі джерела інфекції.

Матеріали та методи. Обстежено урологом та гінекологом 246 жінок репродуктивного віку, хворих на ГНП та супутні ХЗЗОМТ. Додатково до початку антибактеріальної терапії проводили зскрібки зі слизових оболонок сечівника, каналу шийки матки а та змиви із піхви. Застосовано комплекс методів мікробіологічної діагностики: культуральний, культурально-ферментативний та молекулярно-генетичний.

Результати. У хворих на ГНП та супутні ХЗЗОМТ встановлено високий показник інфікування сечових і статевих шляхів молікутами – 69,5% та 67,5% відповідно. Молікути частіше виявляли у сечових шляхах в асоціації з класичними бактеріями (45,1%), а в статевих – у монокультурі (44,7%). Важливо, що у 65,8% випадків спостерігався збіг ідентифікованих збудників за таксономічною належністю, що свідчить про причетність цих збудників до розвитку запального процесу як у статевих, так і сечових шляхах. Запропонована схема обстеження з обов’язковим невідкладним визначенням збудників статевих інфекцій дозволила встановити, що після стандартного урологічного лікування більш ніж дві третини хворих вимагають додаткової антибактеріальної терапії, спрямованої на ерадикацію із сечових та статевих шляхів молікутів як патогенетичної ланки розвитку та рецидивування інфекцій сечових шляхів.

Заключення. Одержані результати дозволили обґрунтувати необхідність додаткової терапії, спрямованої на ерадикацію молікутів, і запропонувати алгоритм мікробіологічної діагностики щодо виявлення етіологічних чинників ГНП, розробити і впровадити новий підхід до лікування: персоніфіковану антимікробну терапію із впливом на всі джерела збудників у сечових і статевих шляхах.

Посилання

Romashchenko OV, Bilogolovska VV, Lebid LO ta in. 2008. Kompleksna terapiia khronichnoho piielonefrytu u zhinok reproduktyvnoho viku. Pediatriia, akusherstvo ta ginekologiia 1: 85–87.

Stepanova NM. 2008. Etiolohiia, topichna diahnostyka ta likuvannia infektsii sechovoi systemy. Avtoref. dys. dokt. med. nauk: 14.01.37. Nefrolohiia. K: 40.

Kosova IV. 2005. Rol urogenitalnyih infektsiy v etiologii tsistitov i neobstruktivnyih pielonefritov u zhenschin. Avtoref. diss. kand. med. nauk po spets. 14.00.40. Urologiya. M: 28.

Nseir W, Farah R, Mahamid M et al. 2015. Obesity and recurrent UTI in premenopausal women. J. Infect. Dis. 41: 32–35. https://doi.org/10.1016/j.ijid.2015.10.014; PMid:26518067

Danilov EYu. 2007. Urogenitalnyie mikoplazmyi (mycoplasma hominis, ureaplasma urealyticum) u zhenschin s infektsiyami, peredavaemyimi polovyim putem. Zh. akusherstva i zhenskih bolezney 56 (2): 67–71.

Kulchavenya EV, Breusov AA. 2010. Effektivnost kompleksnoy terapii zhenschin, bolnyh hronicheskim tsistitom, assotsiirovannyim s vnutrikletochnyimi infektsiyami. Urologiya 4: 25–29.

Grzhibovskiy AM. 2008. Analiz nominalnyih dannyih (nezavisimyie nablyudeniya). Ekologiya cheloveka 6: 58–68.

Rudenko AV, Pasiechnikov SP, Mitchenko MV ta in. 2017. Otsinka kombinovanoi terapii u zhinok, khvorykh na hostryi neuskladnenyi piielonefryt, za naiavnosti infikovanosti molikutamy sechovykh ta statevykh shliakhiv. Povidomlennia 1. Kliniko-mikrobiolohichni doslidzhennia. Urologiia 21;4: 13–20.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-30

Номер

Розділ

Жіноча урологія