Предиктори циторедукції: лапароскопічна діагностика для вибору тактики лікування у пацієнток з поширеними формами серозного раку яєчників

Анотація

Рак яєчників (РЯ) посідає перше місце у структурі смертності серед онкогінекологічних захворювань по всьому світу. Комбінований підхід у лікуванні поширених форм серозного РЯ (СРЯ) (III–IV стадії за FIGO) – поєднання хірургічного та хіміотерапевтичного методів – світовий стандарт. На сьогодні використання хірургічного методу на першому етапі (первинна циторедукція) є переважним та покращує віддалені результати лікування у пацієнток, порівняно з тими, яким лікування розпочато курсами неоад’ювантної хіміотерапії. Однак лише об’єм залишкової пухлини є найбільш важливим прогностичним фактором у пацієнток з СРЯ, тому повнота виконання циторедуктивної операції – це «наріжний камінь» в їхньому лікуванні.

Макроскопічна відсутність залишкової пухлини – повна циторедукція – є «золотим стандартом» у хірургічному лікуванні РЯ. Сьогодні не існує ефективних методик, які дозволили б здійснити прогноз щодо повноти виконання циторедукції та виділити групу пацієнток, яким буде призначена неоад’ювантна хіміотерапія з подальшою інтервальною циторедукцією, та пацієнток, які отримають більшу користь від виконання первинної циторедукції.

Діагностична лапароскопія для оцінювання поширеності пухлинного процесу вперше описана у 1998 році. До сьогодні проведено лише 1 рандомізоване дослідження (Нідерланди, 2016) для визначення ефективності діагностичної лапароскопії у якості предиктора циторедукції, у якому взяли участь 201 пацієнтка з СРЯ. Інші дослідження були нерандомізованими про- та ретроспективними. Огляд літератури, наведений у статті, дозволяє ознайомитись з даними дослідженнями та їхніми результатами. Використання лапароскопії у якості предиктора циторедукції у комбінації з променевими методами діагностики дозволяє індивідуалізувати підходи у лікуванні пацієнток з поширеними формами СРЯ і, отже, покращити віддалені результати.