Стан гормонального гомеостазу у І триместрі вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

У статті наведені результати проспективного обстеження жінок з обтяженим безплідністю анамнезом, вагітність у яких настала у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Мета дослідження: вивчення у динаміці І триместра гестації особливостей гормонального гомеостазу у вагітних після застосування ДРТ для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень.

Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети у динаміці проспективного спостереження комплексно обстежено 299 вагітних, яких розподілено наступним чином: до основної першої групи увійшли 94 жінки з трубно-перитонеальним фактором безплідності; другу основну групу сформували з 87 жінок з ендокринним фактором безплідності; до третьої основної групи включено 68 жінок, безплідність яких зумовлена чоловічим фактором. До контрольної групи увійшли 50 жінок зі спонтанним настанням вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік щодо вагітності у терміни 6–8 тиж.

В обстежених вагітних проводили загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, які включали загальний аналіз крові та сечі. У плазмі крові жінок досліджуваних груп визначали концентрацію β-ХГ, плацентарних гормонів (прогестерон і естрадіол), гіпофіза (пролактин) та надниркових залоз (кортизол), які найбільше відображають динамічний розвиток вагітності і впливають на її перебіг та внутрішньоутробний стан плода.

Результати. Визначення основних гормонів, які забезпечують імплантацію і подальше прогресування вагітності у жінок основних груп після використання лікувальних циклів ДРТ, свідчить про необхідність їхнього динамічного моніторингу протягом І триместра вагітності. У разі виявлення недостатніх рівнів статевих гормонів під час первинного обстеження вважали за доцільне віднести вагітну до групи ризику щодо розвитку ускладнень вагітності за гормональними параметрами і оцінювали їхню недостатність як фактор ризику загрози невиношування. Це потребувало комплексної корекції задля попередження клінічних проявів загрози переривання вагітності. Одним з основних чинників можливого несприятливого перебігу вагітності після застосування ДРТ є недостатній рівень β-ХГ на етапі встановлення факту наявності вагітності та протягом І триместра. Дослідження виявили, що у достовірній більшості випадків вагітність у жінок після використання ДРТ з приводу трубно-перитонеального та ендокринного типів безплідності перебігає в умовах прогестеронової недостатності. Це зумовлює порушення процесів імплантації та розвитку плідного яйця і клінічно проявляється невиношуванням вагітності, починаючи вже з І триместра.

Заключення. Виявлені відхилення у концентраціїї стрес-асоційованих гормонів кортизолу та пролактину з великою долею вірогідності може свідчити про підвищену стресову завантаженість, яка у вагітних після застосування лікувальних циклів ДРТ маніфестує вже від початку гестації.

Саме тому є доцільним продовжити динамічне дослідження цих показників протягом вагітності та подальше поглиблене обстеження вагітних після застосування ДРТ за іншими параметрами.