Ведення вагітних з прееклампсією після пологів

Анотація

Прееклампсія виникає лише у людини під час другої половини вагітності або у післяпологовий період, характеризується розвитком артеріальної гіпертензії та призводить до синдрому поліорганної недостатності. Відомо, що майже третина випадків еклампсії виникає у післяпологовий період. Пацієнтки з прееклампсією потребують проведення ретельного моніторингу артеріального тиску і призначення антигіпертензивних засобів після пологів.

Патогенез і тактика ведення породіль з прееклампсією, що виникла у пуерперії de novo, не досить вивчені. Найбільший ризик виникнення інсульту після пологів залишається протягом 10 діб. Під час маніфестації прееклампсії після пологів дуже важливим є своєчасний початок використання антигіпертензивних препаратів. Препарати першої лінії слід використовувати не пізніше 30–60 хв від моменту встановлення діагнозу тяжкої прееклампсії для запобігання крововиливу у мозок. Для швидкого зниження артеріального тиску застосовують лабеталол або гідралазин. Сублінгвальне застосування ніфедипіну також може вважатися терапією першої лінії. Використання сульфату магнію необхідно для профілактики судом у пацієнток з прееклампсією тяжкого ступеня. На тлі нападу еклампсії розчин сульфату магнезії починають вводити внутрішньовенно у дозі 4–5 г протягом 15–20 хв, а потім продовжують інфузійне уведення у дозі 1 г на годину протягом доби.

Кюретаж матки також є можливим засобом для зниження артеріального тиску у жінок з прееклампсією. На сьогодні немає достатніх даних про безпеку його використання з позицій ризиків, пов’язаних з наркозом, можливою перфорацією матки та поширенням інфекції на тлі ендометриту. Однак кюретаж слід проводити під час кесарева розтину жінкам з прееклампсією.

У статті наведено власне спостереження синдрому системної запальної відповіді, що виник у жінки з вихідною прееклампсією легкого ступеня вже після пологів. Післяпологовий ендоміометрит, який був спричинений стрептококом групи В, мав відігравати тригерну роль у прогресуванні прееклампсії. Проблема поліхіміорезистентності призвела до нездатності традиційних антимікробних засобів запобігти дисемінації інфекції після кюретажу. Синдром системної запальної відповіді зумовив посилення тяжкості прееклампсії і розвиток поліорганної недостатності.