Особливості нейрогуморального статусу у жінок з артеріальною гіпертензією та діастолічною дисфункцією залежно від маси тіла

Автор(и)

  • Н.М. Кириченко Сумський державний університет, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2019.144.64

Ключові слова:

ожиріння, діастолічна дисфункція, артеріальна гіпертензія

Анотація

Ожиріння впливає на серцево-судинну захворюваність та смертність незалежно від статі, етнічної чи расової приналежності. Ожиріння пов’язане із запаленням, розвитком артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, дисліпідемії та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Зміна структури лівого шлуночка при ожирінні призводить до діастолічної дисфункції і, зрештою, до систолічної дисфункції та серцевої недостатності.

Мета дослідження: вивчення особливостей нейрогуморального статусу у жінок з артеріальною гіпертензією (АГ) та діастолічною дисфункцією (ДД) залежно від індексу маси тіла (ІМТ).

Матеріали та методи. Для досягнення мети було обстежено 101 пацієнта, які підписали добровільну згоду на участь у дослідженні. Пацієнти були розподілені на групи згідно з ІМТ: до І групи увійшли 20 пацієнтів з ІМТ до 25 кг/м2, до II групи – 22 особи з ІМТ від 30,0 кг/м2 до 34,9 кг/м2, до III групи включено 34 хворих з ІМТ від 35,0 кг/м2 до 39,9 кг/м2, до IV групи – 25 хворих з ІМТ більше 40 кг/м2. У дослідження долучались пацієнти жіночої статі віком 40–60 років з АГ ІІ стадії 2–3-го ступеня з ДД та збереженою фракцією викиду. Усім групам пацієнтів проводили комплексне клінічне, лабораторне та ультразвукове обстеження. Статистичне оброблення даних виконували з використанням Statistica for Windows версії 6.0.

Результати. Пацієнти з нормальною масою тіла мали достовірно (p<0,05) нижчі рівні атерогенних ліпопротеїдів та тригліцеридів, ніж пацієнти з ожирінням (ОЖ). Особи з ОЖ 3 мали достовірно (p<0,05) вищі рівні загального холестерину, тригліцеридів і ЛПНЩ, ніж пацієнти з груп I–III. Також була визначена достовірна (p<0,05) різниця рівнів адипокінів: зростання рівня лептину і зниження рівня адипонектину при збільшенні маси тіла пацієнтів. Показники прозапальної активності у пацієнтів з ОЖ 3 були достовірно (p<0,05) вищими, ніж у пацієнтів з нормальною масою тіла, а також порівняно з особами з ОЖ 1–2. При цьому рівні зазначених показників у пацієнтів з ОЖ І та ІІ ступеня достовірно не відрізнялися між групами.

Заключення. У жінок з АГ 2-го та 3-го ступеня, ожирінням І–ІІІ ступеня та діастолічною дисфункцією достовірне зниження вмісту в крові адипонектину спостерігається в умовах ІМТ >39,9 кг/м2.  При цьому зростання лептинемії має пропорційний характер від І до ІІІ ступеня ожиріння з максимальними показниками в осіб з ІМТ >39,9 кг/м2. Також у цих осіб спостерігається достовірне збільшення кількості атерогенних ліпідних фракцій та підвищення вмісту у крові факторів системної запальної відповіді.

Посилання

Kapustnik VA, Kostyuk IF, Shelest BA, Kovaleva YuA. 2016. Izmeneniya soderzhaniya tsitokinov u bolnyih arterialnoy gipertenziey s ozhireniem v zavisimosti ot dlitelnosti zabolevaniya. MIzhnarodniy endokrinologIchniy zhurnal: 40–44.

Kovalenko VM, Sychov OS, Dolzhenko MM ta in. 2018. Rekomendatsii z ekhokardiohrafichnoi otsinky diastolichnoi funktsii livoho shlunochka. Rezhym dostupu do resursu: http://amosovinstitute.org.ua/wp-content/uploads/2018/11/Rekomendatsiyi-diastola.pdf

Haybullina ZR i dr. 2015. Biomarkeryi sistemnogo vospaleniya i dinamika lipidnogo profilya pri razlichnoy stepeni ozhireniya. Universum: Meditsina i farmakologiya: elektron. nauchn. zhurn. 12 (23).

Shalimova A, Fadieienko G, Kolesnikova O et al. 2019. The role of genetic polymorphism in the formation of arterial hypertension, type 2 diabetes and their comorbidity. J. Current Pharmaceutical Design (USA), tom 25: 218–227. https://doi.org/10.2174/1381612825666190314124049; PMid:30868946

Balsan Guilherme A, Vieira JL et al. 2015. Relationship between adiponectin, obesity and insulin resistance. Revista da Associação Médica Brasileira 61(1): 72-80. Epub January, 2015. https://doi.org/10.1590/1806-9282.61.01.072; PMid:25909213

Blomstrand P, Sjöblom P, Nilsson M et al. 2018. Overweight and obesity impair left ventricular systolic function as measured by left ventricular ejection fraction and global longitudinal strain. Cardiovascular Diabetology 17(1). https://doi.org/10.1186/s12933-018-0756-2; PMid:30107798 PMCid:PMC6090791

Brady TM. 2016. The Role of Obesity in the Development of Left Ventricular Hypertrophy Among Children and Adolescents. Current hypertension reports 18(1): 3. https://doi.org/10.1007/s11906-015-0608-3; PMid:26700209 PMCid:PMC4871748

Ellulu Mohammed S et al. 2017. Obesity and inflammation: the linking mechanism and the complications. Archives of medical science: AMS vol. 13;4: 851-863. https://doi.org/10.5114/aoms.2016.58928; PMid:28721154 PMCid:PMC5507106

Fenk S, Fischer M, Strack C et al. 2015. Successful Weight Reduction Improves Left Ventricular Diastolic Function and Physical Performance in Severe Obesity. International Heart Journal 56(2): 196–202. https://doi.org/10.1536/ihj.14-261; PMid:25740581

Iwashima Y, Horio T & Kawano Y. 2010. Role of Adiponectin in Obesity, Hypertension and Metabolic Syndrome. Current Hypertension Reviews 6(2): 110–117. https://doi.org/10.2174/157340210791171029

Karimian S, Stein J, Bauer B et al. 2017. Improvement of impaired diastolic left ventricular function after diet-induced weight reduction in severe obesity. Diabetes, Metabolic Syndrome and Obesity: Targets and Therapy 10: 19–25. https://doi.org/10.2147/DMSO.S124541; PMid:28123309 PMCid:PMC5229165

Nagueh SF, Smiseth OA, Appleton CP et al. 2016. Recommendations for the evaluation of left ventricular diastolic function by echocardiography: An update from the American society of echocardiography and the European association of cardiovascular imaging. J Am Soc Echocardiogr. 4: 277–314. https://doi.org/10.1016/j.echo.2016.01.011; PMid:27037982

Owan TE, Hodge DO, Herges RM et al. 2006. Trends in prevalence and outcome of heart failure with preserved ejection fraction. N Engl J Med. 355(3):251–259. https://doi.org/10.1056/NEJMoa052256; PMid:16855265

Reneau J, Goldblatt M, Gould J et al. 2018. Effect of adiposity on tissue-specific adiponectin secretion. PLOS ONE 13(6): e0198889. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0198889; PMid:29924824 PMCid:PMC6010237

Santos J, Salemi V, Picard M et al. 2010. Subclinical Regional Left Ventricular Dysfunction in Obese Patients With and Without Hypertension or Hypertrophy. Obesity 19(6): 1296–1303. https://doi.org/10.1038/oby.2010.253; PMid:20966911

Sparrenberger K, Sbaraini M, Cureau FV et al. 2019. Higher adiponectin concentrations are associated with reduced metabolic syndrome risk independently of weight status in adolescents. Diabetology & Metabolic Syndrome 11(1). https://doi.org/10.1186/s13098-019-0435-9; PMid:31149031 PMCid:PMC6534928

Williams B, Mancia G, Spiering W et al. 2013, July 21. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. European Heart Journal. European Heart Journal 34;28: 2159–2219. https://doi.org/10.1093/eurheartj/eht151; PMid:23771844

Woodiwiss AJ & Norton GR. 2015. Obesity and Left Ventricular Hypertrophy: The Hypertension Connection. Current Hypertension Reports 17(4). https://doi.org/10.1007/s11906-015-0539-z; PMid:25794954

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-10-31

Номер

Розділ

Гінекологія