Маркери оксидативного стресу у вагітних із затримкою росту плода та їхній вплив на результати розродження

Анотація

Мета дослідження: оцінювання маркерів оксидативного стресу та їхнього впливу на результати розродження у вагітних із затримкою росту плода (ЗРП).

Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 63 вагітних у терміні 28–34 тиж гестації та у динаміці (через 3–4 тиж спостереження). До І групи включені 33 вагітні із ЗРП. Група ІІ представлена 30 вагітними без ЗРП.

Дослідження маркерів окиснювальної модифікації білків проводили у сироватці крові спектрофотометричним методом. Рівень глутатіону оцінювали флюорометричним методом. Варіаційно-статистичне оброблення результатів здійснювали з використанням ліцензованих стандартних пакетів прикладних програм багатовимірного статистичного аналізу «STATISTICA 13».

Результати. Результати оцінювання маркерів окиснювальної модифікації білків та рівня глутатіону, які вивчали у групах дослідження у динаміці, свідчать про прогресування дисбалансу між оксидантами та антиоксидантами у вагітних із ЗРП порівняно з вагітними без її проявів (p<0,05). Такі зміни відбуваються в умовах дефіциту глутатіону, рівень якого був статистично достовірно нижчий (p<0,05) у вагітних із ЗРП.

Результати дослідження свідчать, що інтесифікація окиснювальної модифікації білків на тлі зниження резервно-адаптаційних можливостей антиоксидантної системи плазми у даного контингенту вагітних є проявом оксидативного стресу. Перебіг вагітності та пологів у жінок із ЗРП характеризується зростанням відсотка ускладнень, що має негативний вплив як на частоту оперативного розродження, так і перинатальних ускладнень.

Заключення. Перебіг вагітності, ускладнений затримкою росту плода, характеризується інтенсифікацією окиснювальної модифікації білків на тлі зниження резервно-адаптаційних можливостей антиоксидантної системи плазми. Такі дані свідчить про наявність оксидативного стресу у даного контингенту жінок, що слід розглядати як одну з вагомих ланок патогенезу затримки росту плода.

Перебіг пологів у вагітних із затримкою росту плода характеризується підвищенням частоти ускладнень, що має безпосередній вплив на відсоток оперативного розродження за ургентними показаннями.

Стан дітей із затримкою росту при народженні характеризується статистично достовірним зниженням середніх показників за шкалою Апгар, а при оцінюванні антропометричних показників – статистично достовірним (р < 0,05) зниженням масо-ростових параметрів новонароджених.