Клініка та діагностика первинного варикозного розширення вен пахових каналів як одна з форм несафенового первинного хронічного захворювання вен під час вагітності

Анотація

Окремою формою хронічного захворювання вен (ХЗВ), з якою стикаються акушери-гінекологи, хірурги й судинні хірурги на етапах ведення вагітних, є первинне варикозне розширення вен пахових каналів (ПВРВПК) – несафеновий варикоз. Дана патологія мало вивчена і маловідома, але існує як чимала акушерська проблема для акушерів-гінекологів, судинних хірургів, як хірургічна проблема – для хірургів та клінічна і косметична – для пацієнток.

Мета дослідження: вивчення частоти виникнення та форм ПВРВПК, динаміки його розвитку протягом вагітності.

Матеріали та методи. На базі комунального закладу «Рівненський обласний перинатальний центр» Рівненської обласної ради за період з 2013 року до 2019 року під спостереженням знаходилися 1367 вагітних з первинним хронічним захворюванням вен (ПХЗВ) басейну сафенових і несафенових вен (згідно з класифікацією СЕАР від 2002 р.). У 285 (20,8%) з них діагностовано одну із форм несафенового варикозу – ПВРВПК: ізольовану форму – у 129 (45,3%) пацієнток, у поєднанні з ПХЗВ – у 156 (54,7%) вагітних. У всіх вагітних для діагностування венозної патології і вивчення венозної гемодинаміки у венах нижніх кінцівок, басейну клубових вен, пахових каналів, дослідження джерел, що формують ПВРВПК, використали другий рівень діагностики згідно з рекомендацією Українського Консенсусу з лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок від 2005 р., що поєднував дані анамнезу, клінічного обстеження і дуплексного ангіосканування. У всіх пацієнток УЗ-дослідження проводили у положенні лежачи та стоячи (ортостазі) із виконанням проби Вальсальви з використанням критеріїв D.A. McKenna і співавторів (2008).

Результати. З 285 (20,8%) вагітних із ПВРВПК у 129 (45,3%) пацієнток діагностовано ізольовану форму; у 28 (21,7%) – варикозне розширення вен знаходилось у межах пахового каналу, а в 101 (78,3%) вагітної поширилось через зовнішнє пахове кільце на зовнішні статеві органи, промежину і нижні кінцівки. У 156 (54,7%) вагітних різні форми ПВРВПК поєднувались з ПХЗВ нижніх кінцівок басейну сафенових вен.

Установлено, що серед 285 пацієнток джерелами формування ПВРВПК за даними дуплексного ангіосканування у 141 (49,7%) переважали рефлюкси із вен маткових сплетень, у 73 (25,61%) – переважно з вен яєчників, у 42 (14,73%) вагітних – переважно з вен матки + яєчників, у 18 (6,32%) – переважно з вен матки + яєчників + кремастерної вени. Не вдалося чітко визначити джерело в 11 (3,86%) пацієнток.

У 285 (100%) пацієнток дана патологія прогресувала протягом всієї вагітності і під час наступних вагітностей. Ізольована форма ПВРВПК не прогресувала між вагітностями. У той самий час у всіх 156 вагітних з поєднаною формою захворювання відзначено прогресування ПХЗВ басейну сафенових вен у період вагітності і між вагітностями.

Заключення. Використання другого рівня діагностики під час вагітності, що поєднував дані анамнезу, клінічного обстеження і дуплексного ангіосканування апаратом LANWIND MIRROR II з лінійним датчиком частотою 8–10 MHZ, критеріїв D.A. McKenna і співавторів (2008) у положенні лежачи та стоячи (ортостазі) із проведенням проби Вальсальви у 100% є безпечним як для матері, так і для плода.

Використання другого рівня діагностики венозної патології пахових каналів у вагітних забезпечило стовідсоткове діагностування різних форм даної патології.

За даними дуплексного ангіосканування ПВРВПК виявили у 20,23% серед вагітних з ПХЗВ, у 45,3% – в ізольованій формі, а найчастіше – у 54,7% – у поєднанні з ПХЗВ нижніх кінцівок.

Джерелами формування ПВРВПК переважно були рефлюкси із венозних сплетень матки – у 49,7% вагітних, яєчників – у 25,61% пацієнток.