Гіпергомоцистеїнемія як основний предиктор виникнення антенатальної загибелі плода

Автор(и)

  • Н.М. Гичка Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
  • А.С. Котенок Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2019.143.22

Ключові слова:

предиктори, антенатальна загибель плода, гіпергомоцистеїнемія, дистрес плода

Анотація

У статті представлено предиктори прогнозування антенатальної загибелі плода, їхнє патогенетичне обґрунтування та можливі ускладнення вагітності при гіпергомоцистеїнемії.

Мета дослідження: пошук прогностичних маркерів та критеріїв виникнення антенатальної загибелі плода для оптимізації ведення вагітності та пологів з усуненням негативних перинатальних наслідків у групі вагітних високого ризику розвитку антенатальної загибелі плода.

Матеріали та методи. У період з 2013 до 2018 р. проведено комплексне обстеження 244 вагітних. Контрольна група – 151 вагітна з неускладненим перебігом гестаційного періоду, без наявності екстрагенітальної патології та ускладнень під час вагітності. В основну групу увійшли 93 пацієнтки з ускладненим перебігом вагітності, у яких виявлені порушення плодово-плацентарних взаємовідносин та високі значення гомоцистеїну.

Результати. У жінок групи високого ризику виникнення антенатальної загибелі плода відзначали збільшення протромбінового індексу та вмісту РФМК, що становить ризик виникнення тромбоутворення та розвитку хронічного ДВЗ-синдрому. Одним з найчастіших ускладнень вагітності в основній групі стали передчасні пологи.

Заключення. Установлено пряму залежність впливу порушень системи гемостазу на перебіг вагітності і тактику розродження у жінок групи високого ризику розвитку антенатальної загибелі плода. Доведено факт, що вагітність на тлі гіпергомоцистеїнемії ускладнюється виникненням пізнього гестозу та хронічної плацентарної дисфункції на тлі загострення екстрагенітальної патології.

Посилання

Arzhanova ON. 2010. Gipergomotsisteinemiya u zhenschin s privyichnyim nevyinashivaniem. RMZh. Mat i ditya 4:168.

Melnyk YuM. 2016. Ranni predyktory platsentarnoi dysfunktsii. Zdorovia zhinky 8 (114): 25–28.

Kryvytska HO. 2019. Profilaktyka perynatalnykh uskladnen u zhinok iz syndromom vtraty ploda. Avtoref. dys. kand. med. nauk. Ternopil: 20.

Madan E, Meyer MP, Amortequi A. 1988. Chorioamnionitis: a study of organisms isolated in perinatal autopsies. Ann Cain Lab Sci. 18: 39–45.

Tuomala RE, Shapiro DE, Mofenson LM et al. 2002. Antiretrival therapy during pregnancy and the risk of an adverse outcome. N. Engl. J. Med. 346: 1863–1870. https://doi.org/10.1056/NEJMoa991159; PMid:12063370

Ornoy A, Tenebaum A. 2006. Pregnancy outcome following infections by coxsackie, echo, measles, mumps, hepatitis, polio, and encephalitis viruses. Repod Toxicol. 21: 446–457. https://doi.org/10.1016/j.reprotox.2005.12.007; PMid:16480851

Butikova OI. 2003. Vnutrishnoutrobna zahybel ploda. Avtoref. dys. d-ra med. nauk. K: 20.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-30

Номер

Розділ

Актуальні теми