Дистанційні технології у післядипломній освіті – альтернатива назустріч реформі

Анотація

У статті здійснений аналіз практичних, теоретико-методичних основ навчання слухачів за дистанційною формою у контексті реформування системи охорони здоров’я в сучасній Україні.

Дистанційне навчання як складова вимог Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) передбачає якісну трансформацію навчального середовища для слухачів та інших осіб, які навчаються, з метою досягнення їхньої автономії та здатності до критичного клінічного мислення на основі результативного підходу, що має важливе значення у формуванні професійної готовності фахівців. Вступивши у Болонський процес, Україна стала на шлях глобального реформування своєї системи вищої освіти, що має підняти статус власників вітчизняних дипломів про вищу освіту на європейському ринку праці. Для досягнення у цьому напрямку найкращих результатів, спираючись на класичні методи викладання, необхідно розвивати нові – на основі інтернет-технологій XXI ст., які вже зараз успішно застосовуються у низці провідних ВНЗ України. Дистанційну форму навчання ще називають «освітою протягом усього життя» через те, що більшість тих, хто навчається, – дорослі люди, мають вищу освіту, проте через необхідність підвищення кваліфікації або розширення сфери діяльності у багатьох виникає потреба швидко і якісно засвоїти нові знання і набути професійних навичок.

Завдяки тому що дистанційні технології у системі післядипломної освіти передбачають статус слухачів як важливих, демократичних, активних учасників, суттєво зростає значення їхньої внутрішньої мотивації до вдосконалення особистісних і професійних якостей. Внутрішня мотивація стає базисом для реалізації змiсту фахової безперервної освіти лікарів із метою коригування їхніх особистісно-ціннісних, професійно важливих якостей.

Дистанційна форма навчання демонструє велику популярність серед слухачів через її економічні показники і навчальну ефективність.

Cоціальна функція професійної мобільності є основоположним чинником забезпечення ефективності навчально-пізнавальної діяльності фахівців у галузі охорони здоров’я.