Особливості менеджменту ендометріоїдних кіст яєчників у пацієнток репродуктивного віку
DOI:
https://doi.org/10.15574/HW.2019.140.69Ключові слова:
ендометріоїдні кісти яєчників, репродуктивний вік, імунодіагностика, ультразвукове дослідження, імунокорекціяАнотація
Значне поширення ендометріоїдної хвороби, відсутність настання періоду стійкої ремісії, висока частота рецидивів захворювання зумовлюють існуючі труднощі менеджменту ендометріозу.
Мета дослідження: вивчення ефективності різних схем лікування ендометріоїдніх кіст яєчників у пацієнток з раніше реалізованим репродуктивним потенціалом.
Матеріали та методи. Обстежено 44 жінки у віці 17–49 років: 1-а група – 25 здорових невагітних жінок; 2-а група – 19 жінок з ендометріоїдними кістами яєчників, які отримували традиційне (2а підгрупа) та комплексне (2б підгрупа) лікування.
Результати. У пацієнток, які отримували традиційну терапію, після закінчення курсу лікування спостерігалася вихідна активація гуморальної ланки імунної системи, що свідчило про необхідність застосування імунокорекції. У хворих, які отримували комплексну терапію, відзначали нормалізацію імуногомеостазу організму, стабілізацію процесів апоптозу та проліферації – основних ланок етіопатогенезу ендометріоїдної хвороби, що свідчило про підвищення ефективності проведеного лікування. При проведенні контрольного УЗД у динаміці через 1 та 3 міс у пацієнток, які продовжували отримувати комплексну терапію, відзначали зменшення розміру патологічного утворення та виражений антипроліферативний ефект на гіперпластично зміненому ендометрії, діагностованому до початку лікування у 21,05% хворих. Через 3 міс лікування необхідності у проведенні біопсії ендометрія у даній групі пацієнток не було.
Заключення. При використанні комплексного підходу до лікування ендометріоїдних кіст яєчників відзначається нормалізація показників імуногомеостазу організму, регрес ендометріоїдних утворень яєчників та відсутність гіперпластичних процесів ендометрія, що дозволяє рекомендувати дану схему для подальшого застосування.
Посилання
Baskakov VP, Tsvelev YuV, Kira EF. 2012. Endometrioidnaya bolezn. SPb, N-L: 452.
Unanyan AL, Sidorova IS, Kogan EA. 2012. Aktivnyiy i neaktivnyiy adenomioz: kliniko-morfologicheskie variantyi razvitiya, differentsirovannyiy podhod k terapii. Akusherstvo, ginekologiya i reproduktsiya 2: 25–30.
Avramenko NV. 2014. Endometrioz: patogenez, klassifikatsiya, diagnostika, sovremennyie aspektyi terapii. Patologiya 2 (31): 4–11.
Brosens I, Gordts S, Benagiano G. 2013. Endometriosis in adolescents is a hidden, progressive and severe disease that deserves attention, not just compassion. Human Reproduction. 28: 2026–2031.
Gasparyan SA, Ionova RM, Popova OS. 2015. Endometrioz i fertilnost. Klyuchevyie momentyi lecheniya. Akusherstvo, ginekologiya i reproduktsiya 4:66–72.
Sourial S, Tempest N, Hapangama DK. 2014. Theories on the Pathogenesis of Endometriosis. International Journal of Reproductive Medicine 14:187–196. https://doi.org/10.1155/2014/179515; PMid:25763392 PMCid:PMC4334056
Kovaleva LA. 2013. Osobennosti terapii endometrioza (klinicheskaya lektsiya). Ginekologiya 15;4: 19–22.
Shapoval OS, Vorontsova LL. 2014. Sostoyanie kletochnogo i gumoralnogo zvenev immunnoy sistemyi u zhenschin reproduktivnogo vozrasta s novoobrazovaniyami yaichnikov. Patologiya 3 (32): 83–87.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Здоров’я жінки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.