Сучасні аспекти бактеріального вагінозу і лікувальна тактика

Автор(и)

  • Р.Ф. Айзятулов Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна
  • Е.М. Айзятулова Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2019.138.53

Ключові слова:

бактеріальний вагіноз, етіологія, патогенез, діагностика, клініка, лікування

Анотація

Мета дослідження: визначення деяких етіопатогенетичних аспектів бактеріального вагінозу і розроблення оптимальних методів лікування для збереження активного репродуктивного потенціалу жінок.

Матеріали та методи. Діагноз бактеріального вагінозу встановлювали на підставі даних клінічних та лабораторних методів дослідження. Брали до уваги наявність критеріїв: гомогенних виділень з піхви, підвищення рівня pH вмісту піхви, позитивно зміненого тесту, ключових клітин у мазках. Проводили мікроскопію вмісту піхви, амінотест, рН-метрію вмісту піхви, мікробіологічне дослідження.

Результати. Під час встановлення діагнозу разом із симптомами захворювання провідну роль відіграють мікробіологічні методи дослідження. Сучасні підходи до терапії хворих на бактеріальний вагіноз, що розглядається сьогодні як порушення мікроекології піхви, дещо відрізняються від таких під час лікування хворих з урогенітальними інфекціями. Для повноцінного лікування необхідно виявляти мікроорганізми, які беруть участь у формуванні бактеріального вагінозу. Особливу складність становить лікування бактеріального вагінозу при поєднанні його з інфекціями, які передаються статевим шляхом. Це вимагає проведення антибактеріальної терапії, яка ще більше посилює процеси дисбіозу піхви.

Заключення. Бактеріальний вагіноз є порушенням екосистеми піхви, вимагає своєчасної діагностики, адекватної терапії та проведення профілактичних заходів. Необхідно виявити і усунути ендогенні або екзогенні фактори, які призводять до зміни екосистеми піхви.

Посилання

Aizyatulov RF. (2000). Zabolevaniya, peredavaemyie polovyim putem (etiologiya, klinika, diagnostika, lechenie): illyustrirovannoe rukovodstvo.Donetsk, Donechchina:384.

Aizyatulov RF. (2004). Seksualno-transmissivnyie zabolevaniya (etiologiya, klinika, diagnostika, lechenie): illyustrirovannoe rukovodstvo. Donetsk, Kashtan:400.

Aizyatulov YuF. (2010). Standartyi diagnostiki i lecheniya v dermatovenerologii. Donetsk, Kashtan:560.

Aiziatulov RF, Kohan BH. (2009). Kompleksne likuvannia khronichnoi urohenitalnoi infektsii u cholovikiv i zhinok: metodychni rekomendatsii. K: 13.

Zaporozhan VM ta in. (2004). Diahnostyka ta likuvannia infektsii zhinochyh statevyh organiv: metodychni rekomendatsii. K: 32.

Kaminskiy VV, Odinokoz TA, Sumenko VV. (2007). Sovremennyiy vzglyad na problemu lecheniya bakterialnogo vaginoza. Mistetstvo lіkuvannya 7:28–29. K.

Kruzhnova EN, Polion NN, Dyudyun AD, Gladyishev VV. (2009). Novyie podhodyi k lecheniyu bolnyih bakterialnyim vaginozom. VIL asotsIyovanI zahvoryuvannya shkiry ta infektsiy, scho peredayutsya statevim shlyahom: tezi nauk.-prakt. konf. Odesa, Odeskiy derzhavniy medichniy unіversitet: 88.

Mavrov GI, Nikitenko IN. (2002). Uslovno-patogennaya mikroflora v etiologii vospalitelnyih zabolevaniy urogenitalnogo trakta. Zhurnal dermatovenerologii i kosmetologi im. N.A. Torsueva. 3–4: 51–55. Donetsk.

Storchak AV, Grischenko OV. (2015). Problemnyie voprosyi vosstanovleniya biotsenoza vlagalischa. Zdorove zhenschiny 1 (97): 60–67. K.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-03-30

Номер

Розділ

На допомогу практичному лікарю