Клініко-статистичний аналіз особливостей репродуктивного здоров’я жінок при повторних невдалих спробах застосування допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

Мета дослідження: проведення клініко-статистичного аналізу особливостей соматичного та репродуктивного анамнезу у жінок при повторних невдалих спробах застосування допоміжних репродуктивних технологій та визначення значущих медико-соціальних факторів у формуванні хронічного ендометриту.

Матеріали та методи. Проведений клініко-статистичний аналіз 177 амбулаторних карт: до І групи увійшли 127 жінок у віці до 45 років з двома і більше неефективними спробами екстракорпорального запліднення в анамнезі; до ІІ групи – 50 здорових жінок без репродуктивних порушень. Комплексне дослідження включало дані анамнезу, загальноклінічного і гінекологічного обстеження, лабораторні та інструментальні методи згідно з даними амбулаторних карт спостереження у МЦ ТОВ «Iсіда – IVF». Діагноз хронічного ендометриту був верифікований за даними гістологічного дослідження ендометрія, проведеного методом пайпель-біопсії на 4–9-й день менструального циклу.

Результати. Частота запальних захворювань придатків матки у пацієнток І групи становила 47,2%, запальних захворювань ендометрія – 41,7% (р1,2<0,01). Частота гострого ендометриту серед пацієнток І групи становила 6,3% (р1,2>0,05) і була зумовлена реалізацією інфекційного процесу після аборту. У І групі інфекції, що передаються статевим шляхом, відзначені у 67,7% пацієнток (р1,2>0,05), в 1,5 разу частіше реєстрували бактеріальний вагіноз – 28,4% (р1,2<0,05). У І групі одноразове штучне переривання вагітності фігурувало у 15,0%, дворазове – у 15,7% (р1,2<0,05). Лапароскопії були раніше проведені у 59,8% жінок, лапаротомії – у 62,2%, при цьому у 25,4% жінок операції виконані повторно. Одностороння тубектомія з приводу позаматкової вагітності проведена у 25,4% жінок, двостороння – у 12,7%. Видалення маткових труб з приводу сактосальпінксів проведене у 25,4% жінок, одностороннє видалення придатків фігурувало у пацієнток у 3,9% випадків.

Найбільш значущими факторами ризику розвитку хронічного ендометриту у досліджуваних групах є гострий післяабортний ендометрит – ВР (відносний ризик) =1,439 (р=0,029) і післяопераційний перитоніт, який був зумовлений ускладненнями апендектомії, – ВР=1,430 (р=0,084). Значущого впливу запальних захворювань придатків матки на реалізацію хронічного ендометриту не виявлено (ВР=45,132; ДІ: 6,151–31,167; р=0,001).

Аналіз репродуктивних невдач як фактора ризику розвитку хронічного ендометриту у жінок І групи продемонстрував значущий відносний ризик: при передчасних пологах в анамнезі – ВР=1,44 (р=0,039), при повторних артифіціальних абортах – ВР=1,5 (р<0,001), при мимовільному викидні ВР=1,572 (р=0,001). Дещо вищий відносний ризик розвитку хронічного ендометриту спостерігався при вагітності, що не розвивається, – ВР=1,597 (р=0,001).

Заключення. Клініко-статистичний аналіз репродуктивного здоров’я жінок з повторними невдалими спробами застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) продемонстрував, що у цих жінок відзначається висока частота внутрішньоматкових втручань, низька частота використання альтернативних і безпечних методів переривання вагітності, відсутня система оздоровчих заходів після репродуктивних невдач. Зареєстровано значне зростання частоти мимовільного переривання вагітності у ранні терміни і відсутність тенденції до зниження частоти передчасних пологів.

Збереження репродуктивного здоров’я жінок – важлива медико-соціальна проблема, вирішення якої залежить від спільних зусиль державних і громадських організацій та органів охорони здоров’я, а також від відповідальності населення за своє здоров’я. Розроблення і впровадження програм прегравідарного оздоровлення та планування вагітності у жінок з повторними невдалими спробами ДРТ на тлі хронічного ендометриту повинні бути одним з пріоритетних напрямків у системі охорони здоров’я.