Особливості гемодинаміки системи мати–плацента–плід у першій половині вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій

Анотація

Одним з основних методів оцінювання стану плацентарного кровообігу й гемодинаміки плода є допплерометричне дослідження. Допплерометрія кровотоку у маткових артеріях демонструє широкі можливості методу для прогнозування таких ускладнень вагітності, як гестоз, затримка розвитку плода, передчасні пологи, а також для діагностики несприятливих перинатальних наслідків. Однак сьогодні немає однозначної думки як про доцільність використання допплерометрії у якості скринінгового тесту, так і про терміни вагітності, оптимальні для даного виду дослідження.

Мета дослідження: вивчення у динаміці першої половини вагітності особливостей гемодинаміки у вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

Матеріали та методи. Обстежено 299 вагітних. До основної групи увійшли 249 жінок, вагітність яких настала у результаті застосування ДРТ: І група – 94 жінки з трубно-перитонеальним фактором безплідності, ІІ група – 87 жінок з ендокринним фактором безплідності, ІІІ група – 68 жінок, безплідність яких зумовлена чоловічим фактором. Вагітним проведено допплерометричне визначення показників маткових артерій, артерій пуповини та середньомозкових артерій плода. До контрольної групи увійшли 50 жінок зі спонтанним настанням вагітності та її фізіологічним перебігом.

Результати. Установлено, що найбільш високу інтенсивність гемодинаміки у басейні маткових артерій в 11–12 тиж гестації реєстрували у групі пацієнток із фізіологічним перебігом вагітності. Показники систоло-діастолічного співвідношення у правій і лівій маткових артеріях у цих пацієнток становили 1,9 (1,8–2,7) і 2,1 (1,9–2,6) відповідно.

На відміну від жінок контрольної групи, у вагітних після використання ДРТ проаналізовані показники були вищими (в 1,6–1,9 разу; р<0,0001). Систоло-діастолічне співвідношення у правій матковій артерії у III групі становило 3,0 (2,4–3,5), у І групі – 3,3 (3,1–3,4). Аналогічні дані були отримані під час аналізу кривих швидкостей кровотоку у лівій матковій артерії – 2,9 (2,1–3,5) і 3,0 (2,7–3,6) відповідно. Найбільш високий периферійний опір як у правій (3,6 (3,4–3,7), так і в лівій (3,5 (3,2–3,8) маткових артеріях закономірно реєстрували у вагітних ІІ групи.

У 36 (72%) пацієнток з неускладненим перебігом і успішним результатом гестації в 11–12 тиж вагітності в інтервельозному просторі кровотік не реєстрували. У переважної більшості – 50 (73,5%) – вагітних І групи фіксували два типи кровотоку у міжворосинчастому просторі: пульсівний артеріоподібний і безперервний венозноподібний. Лише у 18 (26,5%) пацієнток цієї групи кровотік в інтервельозному просторі не визначали.

У результаті аналізу отриманих даних встановлено, що у 16–17 тиж гестації найбільш високу інтенсивність кровотоку у басейні маткових артерій реєстрували у контрольній групі. Так, показники систоло-діастолічного співвідношення правої й лівої маткових артерій у цих обстежуваних становили 1,6 (1,5–1,8) і 1,8 (1,6–2,0). У вагітних основної групи показники були вірогідно вищі (в 1,2–2,0 разу; р<0,0001). Систоло-діастолічне співвідношення у маткових артеріях у ІІІ групі становило 2,1 (1,9–2,6); 2,2 (1,9–2,5), у ІІ групі – 3,1 (2,5–3,3); 2,2 (1,9–2,5), у І групі – 2,6 (2,5–3,2); 2,7 (2,5–2,9).

На відміну від обстежуваних контрольної групи, у яких систоло-діастолічне співвідношення в артеріях пуповини плода становило 3,4 (3,3–3,5), у пацієнток ІІІ групи відзначали вірогідно більш високу інтенсивність пуповинного кровотоку (S/D – 3,3 (3,5–3,6); р=0,03). У той самий час, фетоплацентарна гемодинаміка у пацієнток ІІ і І груп характеризувалась достовірним збільшенням чисельних значень показників кровотоку в артеріях пуповини (S/D – 4,5 (4,4–4,7); р=0,0001 і 3,5 (3,5–3,6); р=0,03 відповідно). У пацієнток контрольної групи систоло-діастолічне співвідношення у середній мозковій артерії плода у 16–17 тиж гестації становило 3,4 (3,4–3,5), практично повністю збігаючись із аналогічним показником в артерії пуповини (S/D – 3,4 (3,3–3,5).

У пацієнток ІІІ групи відзначена вища інтенсивність кровотоку, про що свідчили вірогідно нижчі (S/D 3,2 (3,1–3,3) порівняно з контрольною групою (S/D 3,4 (3,4–3,5) абсолютні значення систоло-діастолічного співвідношення. Підвищення інтенсивності кровотоку у середньомозковій артерії плода (на тлі підвищення судинного опору в артерії пуповини) реєстрували й в обстежуваних ІІ групи (S/D – 2,8 (2,7–2,9).

У плодів обстежених з І групи виявлені найвищі абсолютні значення систоло-діастолічного співвідношення у зазначеній судині – 4,4 (4,3–4,5), що характеризують істотне зниження інтенсивності церебрального кровотоку порівняно з усіма аналізованими групами.

Заключення. Отже, результати дослідження дозволяють віднести допплерометрію до високоінформативних методів дослідження, що дають можливість передбачити гемодинамічні зміни системи мати–плацента–плід залежно від виду безплідності, провести профілактичні заходи та вчасно розпочати корекцію.