Психоемоційні зміни у пацієнток репродуктивного віку з лейоміомою матки у динаміці лікування

Анотація

Мета дослідження: вивчення та оцінювання зміни психоемоційного стану у жінок з лейоміомою матки у динаміці лікування та реабілітації репродуктивної функції залежно від виду терапії.

Матеріали та методи. Для вирішення поставленої мети було використано результати виявлених змін у 234 пацієнток, які динамічно обстежувались, лікувались та у подальшому спостерігались у відділенні реабілітації репродуктивної функції. І група – з консервативним (неоперативним) лікуванням – 93 (39,74%) пацієнтки та ІІ група – з хірургічним лікуванням (органозберігальні операції) – 141 (60,26%) пацієнтка. Своєю чергою хірургічна група була розподілена на дві підгрупи: ІІа – 51 (21,8%) пацієнтка без застосування передопераційної підготовки та ІІб – 90 (38,46%) пацієнток із застосуванням предопераційної підготовки у формі гормональної корекції.

Для вивчення психоемоційного стану обстежених жінок були використані опитувальники САН (самопочуття, активність, настрій). Для виявлення більш суттєвих змін у психоемоційній сфері, що можуть ускладнювати перебіг і лікування фіброміоми матки, були застосовані критерії психічних розладів ВООЗ та вивчено рівні тривожності і результати диференціальної діагностики депресивних станів у динаміці лікування (методики Зунге та К. Хека і И.Х. Хесса).

Результати. У пацієнток репродуктивного віку з лейоміомою матки виявлені розлади психоемоційного стану залежать як від зовнішніх так і внутрішніх факторів і виражаються у підвищеній тривожності, невротизації, зміні самопочуття, активності, настрою. Ці порушення виявили як при консервативному, так і при хірургічному методі лікування, проте їхня вираженість і глибина змін залежали від тривалості захворювання.

Заключення. Отримані дані свідчать, що жінки репродуктивного віку з лейоміомою матки відчували наявність чіткого психологічного дискомфорту, який частково зберігся у реабілітаційний період у групі хірургічного лікування. Ці зміни залежали від початкового психоемоційного стану пацієнтки, тривалості захворювання, ефективності попереднього лікування. Тому, враховуючи виявлені суттєві розлади, у певної категорії пацієнток був застосований індивідуальний підхід з урахуванням індивідуальних особливостей хворої, її сімейного анамнезу та психосоматичних змін в організмі. Це у подальшому дозволило значно покращити стан хворих.

Проведені дослідження виявили у процесі лікування значні позитивні тенденції у підгрупі із застосуванням комбінованого лікування.