Вагітність на тлі бактеріального вагінозу: сучасні шляхи вирішення проблеми

Анотація

Вагітність на тлі бактеріального вагінозу (БВ) супроводжується високим ризиком акушерських і перинатальних ускладнень. Тому БВ необхідно лікувати у вагітних. Скринінг і терапію проводять на початку II або III триместра гестації. Виживання колоній патогенних мікроорганізмів у біоплівках суттєво підвищується, тому вони можуть залишатися життєздатними навіть за високих концентрацій антисептика. Основною перевагою застосування місцевих комбінованих антисептичних засобів є можливість досягнення максимальної концентрації антибіотика саме у місці найбільшого накопичення патогенів з можливістю впливати на біоплівки.

Мета дослідження: порівняння ефективності та безпеки різних схем терапії місцевими комбінованими препаратами (Ліменда і Мератин Комбі) у вагітних з БВ.

Матеріали та методи. Було досліджено біоценоз піхви у 351 вагітної у ІІ триместрі. Діагноз БВ встановлювали за наявності у пацієнтки будь-яких трьох з критеріїв Amsel.

Результати. Мікробіологічний скринінг біоценозу піхви у ІІ триместрі вагітності продемонстрував, що показник нормоценозу серед обстежених жінок становить 18,5%; бактеріального вагінозу – 31,6%; вульвовагінального кандидозу – 26,5%; аеробного вагініту – 22,8%, трихомонадного вагініту – 0,6%. На тлі БВ загрозу невиношування вагітності, плацентарну дисфункцію діагностували у 6 разів частіше, анемію і прееклампсію – втричі частіше, гестаційний пієлонефрит – вдвічі частіше, ніж у здорових вагітних.

У більшості пацієнток чутливість мікрофлори піхви до метронідазолу та орнідазолу співпадає, проте залежить від дози антисептичного засобу. Чутливість до міконазолу виявилась майже вдвічі вищою, ніж до ністатину. Це підтверджує необхідність диференційованого підбору антисептиків для місцевої терапії БВ під час вагітності.

Заключення. Більш швидку динаміку зникнення основних симптомів бактеріального вагінозу та нормалізацію рН секрету піхви відзначали після застосування препарату Ліменда. З метою запобігання рецидивам захворювання вважаємо за необхідне проведення другого етапу лікування пробіотиками задля відновлення власної лактофлори.