Сучасне лікування гіперандрогенних станів у жінок репродуктивного віку
DOI:
https://doi.org/10.15574/HW.2020.151-152.66Ключові слова:
гіперандрогенія, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), менструальний цикл, безплідність, гірсутизм, фітотерапіяАнотація
Мета дослідження: вивчення ефективності та безпечності використання сучасної антиандрогенної терапії у пацієнток з синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ).
Матеріали та методи. У І (основну) групу дослідження увійшли 39 пацієнток з СПКЯ, які отримували комбіновану нестероїдну антиандрогенну терапію: антиандрогенний препарат, що містить флутамід (125 мг 3 рази на добу), і фітокомплекс Оварімедін по 1 капсулі 2 рази на день після їди протягом 6 міс. У II (контрольну) групу включені 37 пацієнток, які отримували комбінований препарат, що містить 35 мкг етинілестрадіолу і 2 мг ципротерону ацетату, протягом 6 міс.
Результати. Після проведеного курсу лікування двофазний менструальний цикл зберігся у 25 (64,1%) пацієнток І групи і у 14 (37,8%) ІІ групи. У І групі до лікування ІІІ ст. гірсутизму діагностували у 23 (58,9%) пацієнток, після лікування – у 6 (15,3%) пацієнток; II ст. – у 10 (25,6%) пацієнток до лікування, після лікування – у 18 (46,1%) пацієнток; I ст. виявлено у 6 (15,5%) пацієнток до лікування і у 15 (38,6%) пацієнток після лікування. У ІІ групі до лікування ІІІ ст. гірсутизму виявлено у 21 (56,7%) жінки, після лікування – у 7 (18,9%) пацієнток; II ст. – у 9 (24,3%) пацієнток до лікування, після лікування – у 13 (35,1%) пацієнток; I ст. виявлено у 7 (19,0%) пацієнток до лікування і у 17 (45,9%) пацієнток після лікування.
Заключення. Антиандрогенна нестероїдна терапія препаратами полікомпонентної фітотерапії (Оварімедін) і нестероїдними антиандрогенами може бути рекомендована до використання для лікування жінок з функціональною гіперандрогенією, яка супроводжується гірсутизмом, порушеннями менструального циклу і / або безплідністю.
Наше дослідження підтвердило, що використання даної терапії сприяє ефективному лікуванню гірсутизму, відновленню порушень менструального циклу та фертильного потенціалу у жінок. Диференціальний алгоритм лікування гіперандрогенії різної етіології може бути рекомендований для застосування у клінічній практиці акушерів-гінекологів.
Посилання
Kamins’kyj VV, Tatarchuk TF, Dubossarska YuO. 2016. National consensus on the management of patients with hyperandrogenism. Reproductive Endocrinology. 4(30):19-31. https://doi.org/10.18370/2309-4117.2016.30.19-31.
Semenyuk LM. 2013. Giperandrogeniya yak chinnik reproduktivnih vtrat. Klinichna endokrinologiya ta endokrinna hirurgiya 1(42):71–80.
Zaporozhan VM, Boris OM, Reznikov OG, Nosenko ND. 2012. Hronicheskaya giperandrogennaya anovulyatsiya: nead’yuvantnaya antiandrogennaya terapiya i provedenie tsiklov vspomogatelnyih reproduktivnyih tehnologiy s uchetom testirovaniya na polimorfizm genov FSHR i ESR2 (monografiya). K:138.
Manuhin IB, Tumilovich LG, Gevorkyan MA. 2013. Ginekologicheskaya endokrinologiya. Klinicheskie lektsii: rukovodstvo dlya vrachey. 3-e izd., pererab. M, GEOTAR_MEDIA:272.
Murashko NV, Danilova LI. 2010. Sindrom giperandrogenii u zhenschin reproduktivnogo vozrasta: klinika, differentsialnyiy diagnoz. Uchebno-metodicheskoe posobie. Minsk:33.
Pedachenko NYu. 2014, sentyabr. Menstrualna disfunktsiya u zhinok z metabolichnym sindromom. Reproduktivnaya endokrinologiya 4(18):106-114.
Ojeda-Ojeda M, Murri M, Insenser M, Escobar-Morreale HF. 2013. Mediators of low-grade chronic inflammation in polycystic ovary syndrome (PCOS). Curr. Pharm. Des. 19;32:5775-5791.
https://doi.org/10.2174/1381612811319320012; PMid:23448487
Weiss RV, Clapauch R. 2014. Female infertility of endocrine origin. Arq. Bras. Endocrinol. Metabol. 58;2:144-452. https://doi.org/10.1590/0004-2730000003021; PMid:24830591
Ryikova OV. 2014. Sindrom polikistoznyih yaichnikov - diagnoz isklyucheniya i mezhdistsiplinarnaya problema. Zdorov'ya Ukrainy. 7:60-64.
Goodarzi MO, Carmina E, Azziz R. 2015. DHEA, DHEAS and PCOS. J. Steroid. Biochem. Mol. Biol. 145:213-25. https://doi.org/10.1016/j.jsbmb.2014.06.003; PMid:25008465
Milewicz A, editor. Endokrynologia kliniczna. Wroclaw:Polskie Towarzystwo Endokrynologiczne: 1224. 2012.
Dubossarska ZM, Dubossarska YuA, Duka IuM, Nagorniuk VT, authors; Dubossarskaia ZM, editor. Teoriia i praktika endokrinnoi ginekologii. Theory and practice of endocrine gynecology. Dnipropetrovsk, Lira: 459. 2010.
Bachelot A. 2016, Dec 1. Polycystic ovarian syndrome: clinical and biological diagnosis. Ann Biol Clin. Paris. 74(6):661-667. https://doi.org/10.1684/abc.2016.1184; PMid:27848917
Urbanovych AM. 2013. Hormones of adipose tissue and theirclinical significance. Endokrynologia 18(1):69-72.
Tatarchuk TF, Voronenko NYu, Kapshuk IM. 2013. State of adipose tissue at polycystic ovary syndrome. Health of woman 10:35-38. (
Amsterdam ESHRE/ASRM-Sponsored 3rd PCOS Consensus Workshop Group. Consensus on women's health aspects of polycystic ovary syndrome (PCOS). Hum Reprod. 27(1):14-24. 2012, Jan. https://doi.org/10.1093/humrep/der396; PMid:22147920
Сonway G, Dewailly D, Diamanti-Kandarakis E et al. 2014, Oct. The polycystic ovary syndrome: a position statement from the European Society of Endocrinology. Eur J Endocrinol. 171(4):P1-29. https://doi.org/10.1530/EJE-14-0253; PMid:24849517
Department of Reproductive Health, World Health Organization. Medical eligibility criteria for contraceptive use. 5th ed. Geneva, WHO Press: 269. 2015.
Tatarchuk TF, Ganzhiy IYu, Pedachenko NYu, Kapshuk IM. 2013, noyabr. Suchasni mozhlivosti negormonalnogo likuvannya sindromu polikistoznih yaechnikiv u zhinok z ozhirinnyam. Reproduktivnaya endokrinologiya 5(13):14-21.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Здоров’я жінки
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
