Нейроімунологія стресової вагітності

Анотація

Сьогодні практично кожна жінка є групою високого ризику щодо стресів під час вагітності, проте їхній характер, інтенсивність, тривалість впливу у всіх жінок різні. Групою надзвичайно високого ризику є вагітні, які проживають в умовах військової агресії, соціальних та гуманітарних криз. Період реактивної адаптації до стресу у них швидко змінюється дезадаптацією. Це відбувається за рахунок нейроімунологічних механізмів, що надалі реалізується в ускладненому перебігу вагітності і пологів.

Мета дослідження: вивчення впливу стресорних факторів на функцію імунної системи у вагітних і їхньої можливої ролі у виникненні ускладнень гестації.

Матеріали та методи. Для досягнення поставленої мети було обстежено 78 вагітних у ІІІ триместрі гестації, які були розподілені на дві групи. До 1-ї групи (основної) увійшли 42 вагітні, вимушені переселенки з Луганської і Донецької областей; до 2-ї групи – 36 вагітних з фізіологічним перебігом гестації. Проводили загальноклінічні дослідження, психологічне тестування (за шкалою Спілбергера–Ханіна), а також імунологічні дослідження: визначення популяційного і субпопуляційного складу лімфоцитів крові за допомогою методу непрямої імунофлуоресценції з використанням моноклональних антитіл CD3+, CD4+, CD8+ та обчисленням імунорегуляторного індексу CD4+ / CD8+, CD20 + і СD16 +, функціональної активності лімфоцитів і рівня ЦІК.

Результати. У вагітних 1-ї групи (вимушені переселенки) визначали загальну лімфопенію і суттєве зростання рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Такі показники свідчать про стан вираженого пригнічення імунітету (лімфопенія), ускладненого перебігу вагітності, схильність до інфекційно-запальних процесів, більш тяжкого перебігу і тривалої реконвалесценції. У вагітних 2-ї групи кількість лімфоцитів знаходилась у межах нормативних показників, проте відзначали активацію числа Т-клітин (CD4+, CD8+, CD16+), а також їхню функціональну активність (РБТЛ), що свідчило про активацію стану Т-клітинної ланки імунітету.

Заключення. Результати дослідження доводять імуносупресивну роль психосоціальних факторів у жінок–вимушених переселенок і наявність у них стрес-індукованої декомпенсації психонейроендокринної системи.