Морфологічні особливості ендо- та міометрія у пацієнток з лейоміомою матки і безплідністю

Автор(и)

  • М.А. Флаксенберг ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О.М. Лук`янової НАМН України», м. Київ; Вінницький медичний університет МОЗ України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15574/HW.2020.151-152.33

Ключові слова:

безплідність, лейоміома матки, ендометрій, рецептивний апарат

Анотація

Мета дослідження: визначення морфофункціональних особливостей лейоматозних вузлів та ендометрія у жінок з лейоміомою матки і безплідністю для відновлення репродуктивної функції та профілактики рецидивів основного захворювання.

Матеріали та методи. З метою відновлення репродуктивної функції та профілактики рецидивів основного захворювання було визначено морфофункціональні особливості лейоматозних вузлів та ендометрія у жінок з лейоміомою матки та безплідністю. Досліджено 30 зразків лейоміоматозних вузлів та ендометрія, з яких 15 препаратів отримано від жінок з множинною лейоміомою матки та безплідністю і 15 зразків – від жінок з лейоміомою матки з ізольованою формою міоми матки.

Під час дослідження був застосований загальногістологічний метод із забарвленням препаратів гематоксиліном та еозином і пікрофуксином за ван Гізоном, а також використані імуногістохімічні методи.

Гістологічне дослідження ендометрія було проведене згідно із загальноприйнятим протоколом з урахуванням дня менструального циклу та критеріїв R.W. Noyes

Результати. Під час морфологічного дослідження лейоміоматозних вузлів у переважній більшості випадків встановлено наявність лейоміоми матки простого та клітинного типів або їхнє поєднання. У жінок з множинною лейоміомою матки переважала лейоміома простого типу (53,3%), а у пацієнток з ізольованою лейоміомою частіше виявляли ознаки клітинної лейоміоми матки (66,7%).

У 80,0% жінок з лейоміомою матки виявляли патологію ендометрія, таку, як залозисті та залозисто-фіброзні поліпи, просту і комплексну неатипову гіперплазію, що підтверджує теорію про єдині патогенетичні механізми виникнення гіперпластичних процесів жіночих статевих органів.

У 66,7% жінок з множинною лейоміомою виявлено ознаки хронічного ендометриту, що поглиблює патологічний процес і може справляти негативний вплив на реалізацію репродуктивної функції, зокрема у формі секреторної трансформації ендометрія та порушення імплантації бластоцисти. Це пояснює значно вищий відсоток безплідності саме у пацієнток даної групи.

Заключення. У жінок з порушенням репродуктивної функції, хворих на лейоміому матки, необхідно проводити дослідження рецептивності репродуктивних органів, а саме – ендометрія і лейоматозних вузлів. Це дасть можливість використовувати той чи інший метод лікування з метою відновлення репродуктивної функції і попередження рецидиву основного захворювання.

Посилання

Strizhakov AN, Davyidov AI, Pashkov VM, Lebedev VA. 2011. Dobrokachestvennyie zabolevaniya matki. M, GEOTAR-Media:288.

Mohammad Ezzati, John M Norian, James H Segars. 2009. Management of uterine fibroids in the patient pursuing assisted reproductive technologies. Women’s Health 5; 4: 413–421. https://doi.org/10.2217/WHE.09.29; PMid:19586433 PMCid:PMC3444289

Ischenko AI, Botvin MA, Lanchinskiy VI. 2010. Mioma matki: etiologiya, patogenez, diagnostika, lechenie. M, Izdatelskiy dom Vidar-M:244.

Tihomirov AL. 2013. Novyie vozmozhnosti patogeneticheskoy terapii miomy matki. Ginekologiya 15;3:67–69.

Savitskiy GA, Savitskiy AG. 2003. Mioma matki. Problemyi patogeneza i patogeneticheskoy terapii. 3-e izd. SPb, Elbi-SPb:236.

Aziev OV, Sazonova EO. 2001. Otsenka seksualnoy funktsii posle laparoskopicheskoy gisterektomii. Endoskopiya i alternativnyie podhodyi v hirurgicheskom lechenii zhenskih bolezney. M:100–101.

Vihlyaeva EM. 2004. Rukovodstvo po diagnostike i lecheniyu leyomiomy matki. M, MED press-inform:400.

Breusenko GV. 2003. Gladkie miotsityi miometriya v periodyi ego uskorennogo rosta v prenatalnom ontogeneze, pri beremennosti i miome matki. Diss. kand. med. nauk. Ivanovo:175.

Tatarchuk TF, Kosey NV, Altman IV i dr. 2006. Puti optimizatsii organosohranyayuschey terapii leyomiomyi matki. Mezhdunar. Endokrinol. zhurnal 3(5):10–13.

Cramer SF, Hoiszny JA. 1995. Epidemiology of uterine leimyomas. Wiht an etiologic hypothesis. J.Reprod. Med. 40:595–600.

Ashrafyan LA, Kiselev VI. 2007. Opuholi reproduktivnyih organov (etiologiya i patogenez). M, «Dimitreyd Grafik Grupp»:216.

Sidorova IS. 2003. Mioma matki (sovremennyie problemyi etiologii, patogeneza, diagnostiki i lecheniya). M, MIA:256.

Rukovodstvo po endokrinnoy ginekologii. Pod red. EM Vihlyaevoy. 3-e izd., dop. M, OOO «Meditsinskoe informatsionnoe agentstvo». 2006:784.

Sidorova IS, Kapustina IN, Levakova SA. 1999. Tsvetovoe dopplerovskoe kartirovanie u bolnyih s miomoy matki. Ultrazvukovaya diagnostika v akusherstve, ginekologii i pediatrii 7;4:308–311.

Sozaeva LG, Zaborskiy VM, Kizhaev YuE, Poletova TN. 2013. Kompleksnoe konservativnoe lechenie bolnyih s umerennoy zhelezodefitsitnoy anemiey na fone menorragii s primeneniem Siderala. Akusherstvo i ginekologiya 13;3:93–95.

Bakanova AR. 2010. Optimizatsiya vyibora protivoretsidivnoy terapii posle hirurgicheskogo lecheniya miomyi matki u zhenschin reproduktivnogo vozrasta novyie tehnologii v diagnostike i lechenii ginekologicheskih zabolevaniy: materialy kongressa. Moskva:129–130.

Kulakova VI. 2014. Novyie podhodyi k lecheniyu miomyi matki. Mnenie eksperta. Problemy reproduktsii 2:57–58.

Tihomirov AL, Lubnin DM. 2004. Sovremennyie predstavleniya ob etiologii i patogeneze miomy matki. Voprosy ginekologii, akusherstva i perinatologii 3;6:62–68.

Taran FA, Stewart EA, Brucker S. 2013, Sep. Adenomyosis: Epidemiology, Risk Factors, Clinical Phenotype and Surgical and Interventional Alternatives to Hysterectomy. Geburtshilfe Frauenheilkd. 73(9):924–931. https://doi.org/10.1055/s-0033-1350840; PMid:24771944 PMCid:PMC3859152

Linde VA, Volkov NN, Dobrovolskiy MS i dr. 2010. Mioma matki i miomektomiya. M, SweetGroup:94.

Krasnopolskiy VI, Logutova LS, Buyanova SN. 2008. Reproduktivnyie problemyi operirovannoy matki. M, Miklosh:160.

Marret H et al. 2010. Clinical practice guidelines on menorrhagia: management of abnormal uterine bleeding before menopause. Eur J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol. 152:133–137. https://doi.org/10.1016/j.ejogrb.2010.07.016; PMid:20688424

Lebedev VA, Davyidov AI, Pashkov VM. 2013. Spornyie i nereshennyie voprosy lecheniya i profilaktiki miomy matki u bolnyh reproduktivnogo perioda. Trudnyi patsient 11(8–9):14–19.

Bendifallah S, Brun JL, Fernandez HJ. 2011. Myomectomy for infertile women: the role of surgery. Gynecol Obstet Biol Reprod. 40(8):885–901. https://doi.org/10.1016/j.jgyn.2011.09.014; PMid:22056193

Kogan EA, Askolskaya SI, BuryikinaP.N i dr. 2012. Retseptivnost endometriya u zhenschin s miomoy matki. Akusherstvo i ginekologiya 8(2):42–48.

Tihomirov AL. 2000. Patogeneticheskoe obosnovanie ranney diagnostiki, lecheniya i profilaktiki miomy matki. Diss. d-ra med. nauk. M:26–28.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-07-30

Номер

Розділ

На допомогу практичному лікарю