Особливості гормонального балансу та метаболічного профілю у вагітних з різними типами ожиріння

Анотація

Материнське ожиріння стало одним із основних факторів, що впливає на акушерські та перинатальні наслідки. У вагітних з ожирінням збільшується ризик ускладненого перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду. У потомства вагітних з ожирінням також спостерігається більш високий рівень перинатальної захворюваності і підвищений ризик виникнення довготривалих проблем зі здоров’ям.

Мета дослідження: вивчення гормональних та метаболічних особливостей у вагітних з різними типами ожиріння при доношеній вагітності.

Матеріали та методи. Обстежено 61 вагітну з андроїдним типом та 57 вагітних з гіноїдним типом ожиріння у терміні гестації 39,6–40,6 тижня і 57 вагітних без ожиріння та надмірної маси тіла. Визначали концентрацію естрадіолу, вільного естріолу, інсуліну, плацентарного лактогену, вільного тестостерону, кортизолу, дегідроепіандростерону сульфату (ДГЕА-С), прогестерону у сироватці крові імуноферментним методом та рівень глюкози глюкозооксидазним методом. Визначали також індекс НОМА.

Результати. У вагітних з гіноїдним типом ожиріння рівень прогестерону становив 41,15 (34,6–48) нг/мл, з андроїдним типом – 35,7 (32,6–40,6) нг/мл та з фізіологічною масою тіла – 35,4 (33,2–40) нг/мл (p<0,05). При визначенні концентрації плацентарного лактогену у трьох групах достовірної різниці не встановлено. Виявлено зниження (p<0,05) рівня вільного естріолу у групах вагітних з андроїдним та гіноїдним типом ожиріння порівняно з контрольною групою – відповідно 13,9 (13,1–14,9) нг/мл, 13,6 (12,4–15,4) нг/мл та 14,7 (13,6–15,8) нг/мл. Концентрація естрадіолу у 2-й групі була 24 925,3 (20 206,6–30 400,5) пг/мл, що в 1,2 разу (p<0,05) вище, ніж у контрольній групі, та в 1,4 разу, ніж у 1-й групі. У вагітних з андроїдним типом ожирінням рівень естрадіолу був в 1,2 разу нижчий (p<0,05) порівняно з групою контролю.

Концентрація кортизолу у вагітних з андроїдним типом була 812,1 (599–1235,15) нмоль/л, що в 2,7 разу вище (p<0,05) порівняно з жінками з гіноїдним типом ожиріння та в 1,5 разу вище (p<0,05), ніж у контрольній групі. У вагітних з гіноїдним типом ожиріння відзначено в 1,7 разу нижчий (p<0,05) рівень кортизолу порівняно з контрольною групою. Рівень вільного тестостерону становив 2,4 (1,7–3,1) нмоль/л у вагітних 1-ї групи, що було вище (p<0,05), ніж у 2-й групі та в контрольній групі – відповідно 1 (0,8–1,5) нмоль/л та 1,9 (1,6–2,3) нмоль/л.

Вагітні 1-ї групи мали у 2,4 разу вищий (p<0,05) рівень тестостерону порівняно з 2-ю групою та в 1,2 разу вищий (p<0,05), ніж у групі контролю. У жінок з андроїдним типом концентрація ДГЕА-С була у 2,4 разу вища (p<0,05), ніж у вагітних з гіноїдним типом, та в 2,1 разу вища (p<0,05) порівняно з контрольною групою. Вагітні з андроїдним типом ожиріння мали значно вищу (p<0,05) концентрацію інсуліну у сироватці крові – 67 (40–94,5) мкМО/мл порівняно з жінками з гіноїдним типом ожиріння – 33,3 (25,6–43) мкМО/мл.

При визначенні концентрації глюкози не було встановлено достовірної різниці між трьома групами. Індекс НОМА у вагітних з андроїдним типом ожиріння був у 2,1 разу вищий, ніж у вагітних з гіноїдним типом, та у 2,3 разу – порівняно з групою контроля (p<0,05).

Заключення. Отримані результати свідчать про те, що тип розподілення жирової тканини має важливе значення під час вагітності та пологів, оскільки гормональна та метаболічна активність жирової тканини андроїдного та гіноїдного типу є різною.