Раціональна терапія гнійно-запальних захворювань малого таза

Анотація

Мета дослідження: оцінювання ефективності препарату Тазпен^® (піперацилін/тазобактам) у лікуванні хронічних запальних захворювань органів малого таза.

Матеріали та методи. Обстежені 67 пацієнток репродуктивного віку із загостреннями неспецифічних запальних захворювань органів малого таза неспецифічної етіології (сальпінгіт та сальпінгоофорит). Антибактеріальну терапію проводили диференційовано у двох групах – у першій, що включала 35 жінок, призначали цефалоспорин ІІІ покоління цефтріаксон згідно із загальноприйнятою схемою (2,0 г на добу: по 1,0 г двічі на день вранці та увечері внутрішньовенно); у другій, яка налічувала 32 жінки, призначали комбінований препарат Тазпен^® (піперацилін+тазобактам) у дозі 4,5 г кожні 6–8 год внутрішньовенно.

Оцінювання ефективності лікування проводили на підставі аналізу даних тривалості перебування пацієнток у стаціонарі, оцінки ступеня прояву больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) під час госпіталізації, а також показників тривалості гіпертермії, рівня лейкоцитозу із урахуванням кількості паличкоядерних форм під час госпіталізації, на 3, 6-й день лікування та при виписці.

Результати. Клінічна картина загострення хронічних запальних захворювань органів малого таза включала загальну слабкість, гіпертермію, тягнучий біль унизу живота, наявність патологічних виділень зі статевих шляхів, диспареунію.

Установлено, що у ході лікування інтенсивність тазового болю зменшувалася, причому показники болю за ВАШ достовірно відрізнялися у першій та другій групах на шосту добу лікування та на момент виписки: показник становив 33,7±1,9 мм та 29,7±2,4 мм на шосту добу лікування у першій і другій групах відповідно, а на момент виписки показник болю за ВАШ становив 14,0±0,8 мм у першій групі та 8,8±1,3 мм у другій групі (p<0,05).

Тривалість гіпертермії від моменту госпіталізації становила 2,16±0,21 доби у групі пацієнток, які лікувалися комбінацією піперацилін/тазобактам, що достовірно менше (p<0,05) від такого показника серед пацієнток, які отримували цефтріаксон, – 3,09±0,17 доби. Показник кількості лейкоцитів з врахуванням паличкоядерних форм, оцінений до початку лікування, зменшувався при проведенні терапії та досягнув референтних значень на момент виписки в обох групах пацієнток.

Тривалість перебування у стаціонарі також достовірно відрізнялася між групами: для тих пацієнток, що лікувалися цефалоспорином ІІІ генерації, даний параметр вирахуваний на рівні середнього значення – 10,71±0,42 доби, в той час як жінки, що лікувалися комбінованим препаратом у складі піперацилін/тазобактам, перебували у стаціонарі у середньому 7,34±0,32 доби. З першої групи в однієї (2,9%) пацієнтки було відзначене прогресування захворювання з розвитком тубооваріальних абсцесів, у той час як із другої групи (терапія комбінацією піперацилін/тазобактам) у жодної із жінок не розвинулося дане ускладнення.

Заключення. Комбінований препарат Тазпен^® демонструє схожі, а в значній кількості випадків – і значно кращі показники ефективності лікування хронічних запальних захворювань органів малого таза у порівнянні з препаратами класичних схем. Зменшення системних проявів запального процесу поряд зі скороченням тривалості перебування у стаціонарі свідчить на користь перспективності розширення показань до використання даного препарату та потреби у проведенні подальших клінічних досліджень.